Нормативна характеристика б/о
1 П/о: сутність, значення, стандарти (види).
2. Правове регулювання організації б/о та фінансові звітності в У.
3. Облікова політика підприємства.
В загальному вигляді структуру б/о можна представити за допомогою
наступної схеми (рис. 1).
Фінансовий облік – це сукупність правил та процедур, які забезпечують
підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльності
підприємства (установи, організації) та фінансового стану відповідно до
вимог законодавчих актів і страдартів б/о.
В У. Ведення фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх підприємств.
У/о, на відміну від фінансового, – облік не фактичної величини майна,
витрат та доходів, стану розрахунків та зобов’язань, а облік факторів,
обставин та умов, що впливають нам виробничо-господарську і фінансову
діяльність підприємства. Його ціль – надати інформацію для прийняття
рішень по управлінню економікою підприємства та перевірити ефективність
виконання прийнятих рішень.
В с-мі у/о відтворюється, передусім, інформація про витрати.
Управлінський обік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення,
аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що
використовуються управлінською ланкою для Планування, оцінки та контролю
всередині підприємства.
Стратегічний облік – це фінансовий аналіз проблем, що пов’язані з
чотирма факторами: зобов’язаннями, контролем, готівкою (витрати) та
потенціалом (чотири „С” – commitment, control, cash (cost), capability).
Облік поділяється на такий, що ведеться в організаціях – мікро облік
(фіксуються господарські процеси окремого господарюючого суб’єкту), і
облік в межах н/г – макрооблік (визначається сукупний суспільний продукт
і національний дохід в межах країни).
На мікрорівні розрізняють дві системи обліку – патримоніальну та
камеральну.
В патримоніальній – основний наголос робиться на облік стану та руху
цінностей – майна (доходи та витрати є наслідком цього руху), в
камеральній – на облік доходів та витрат, а стан і рух майна
розглядається як наслідок виконання бюджету (кошторису).
Камеральний облік існував та існує паралельно з патримоніальними.
Камеральна бухгалтерія є найпершою і найдавнішою.
Відомому професору з Кельна (початок ХХ ст.) Е.Шмалентайху ми
зобов’язані фундаментальною ідеєю про два типи б/о:
– облік, який при складанні б/су враховує тільки стан цінностей на даний
момент, тобто ніби на момент ліквідації права. Це статичний б/о.
Основною метою статичного обліку є визначення того, чи дозволить
реалізація (продаж) всіх активів п-ва на даний момент отримати суму,
необхідну для оплати його кредиторської заборгованості.
– облік, який враховує рух цінностей незалежно від можливості ліквідації
підприємства. Це динамічний б/о. Динамічний б/о – це система реєстрації
фактів господарського життя, головною метою якого є безперервний вимір
ефективності господарської діяльності підприємства.
Актуарний облік – це система, яка використовує метод подвійного запису і
надає інформацію про зміну ринкової вартості підприємства.
У кращих своїх проявах креативний облік – це будь який науковий метод,
який не відповідає загальноприйнятій практиці або встановленим
стандартам та принципам.
Соціальний облік є розширенням меж традицією б/о.
2. До XV століття облік не вважався самостійною наукою, він був
своєрідним додатком до торговельної діяльності.
Соціальне регулювання б/о є комплексам заходів, за допомогою яких
суспільство, використовуючи свої внутрішні можливості, впливає на те чи
інше явище, в даному випадку – на б/о. В залежності від застосування
способів та цілей впливу соціальне регулювання б/о поділяється на такі
види: економічне, правове, морально-етичне тощо.
Економічне регулювання б/о здійснюється за допомогою методичних
рекомендацій, роз’яснень по веденню обліку, обміну досвідом.
Правове регулювання б/о здійснюється державою, яка, діючи в інтересах
всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої
поведінки суб’єктів. В основу правового регулювання покладено принцип
обов’язковості дотримання правових норм.
Морально-етичне регулювання охоплює всі сфери суспільного життя, в т.ч.
і б/о.
Б/о виконує не тільки інформаційні функції для макророзрахунків, але й є
складовою частиною всієї податкової та методичної системи держави. Тому
в багатьох країнах світу методичні вказівки з б/о надає Міністерство
фінансів . В деяких країнах цю функцію беруть на себе парламент чи
незалежні бухгалтерські організації (асоціації, комітети тощо).
Регулювання обліку в У. Здійснюється за допомогою нормативних документів
КМУ, міністерства фінансів, Держкомстати стики, головної державної
податкової служби, Національного банку та інших державних органів.
Нормативні органи регламентують як об’єкти обліку, так і схему
кореспонденції рахунків.
Система нормативного регулювання б/о в У. представлена чотирма рівнями,
кожен з яких охоплює наступні д-ти (мал. 2).
З 1 січня 2000 року в У. почався процес реформування с-ми б/о та
звітності.
З 01.01.2000 р. основними д-тами, які регламентують с-му б/о в У. є:
1. З-н У. від 16.07.99 р. № 996-XIV „Про б/о та фінансову звітність в
У.”
2. Національні Положення (стандарти) б/о (далі П(С)БО).
3. Порядок надання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від
28.02.2000 р. № 419.
4. План р-ків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій
п-в і організацій та розроблена до нього Інструкція із застосування,
затверджені наказом Міністерства фінансів У від 30.11.99 р. № 291.
З-н У „Про б/о та фінансову звітність в У.” від 16 липня 1999 р. №
996-XIV визначає правові принципи регулювання, організації, ведення б/о
і складання фінансової звітності в У. та поширюється на всіх юридичних
осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також
на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які
зобов’язані вести б/о та подавати фінансову звітність згідно з чинним
законодавством.
Стандарт перекладається з англійської мови як норма, зразок. Стосовно
нормативної д-тації з б/о стандарт означає комплекс д-тально оформлених
правил ведення обліку. Кожне з цих правил визначає термінологію, методи,
способи, суть обліку спри відображенні того чи іншого явища.
Стандарт обліку – облікові правила та процедури, що стосуються виміру,
оцінки і надання облікової інформації, розроблені відповідними
професійними організаціями.
Стандарти обліку поділяються на два види: міжнародні та внутрішні
(національні). Міжнародні стандарти б/о – стандарти, які розроблюються
Комітетом міжнародних стандартів б/о (КМСБО) і рекомендовані до
застосування. Внутрішні (національні) стандарти – нормативи з б/о, які
видаються для внутрішнього користування окремою країною.
Бухгалтерський стандарт – це стандартні вимоги до методів і процедур
ведення б/о.
Стандарти в основному відносяться до фінансового обліку та звітності.
В кожній країні розробкою принципів та стандартів займаються спеціальні
організації.
В У. розробкою принципів та стандартів займається Мінфін У.
Стандарти б/о розглядають наступні питання:
1. Який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій
звітності, щоб на її основі можна було приймати різні управлінські
рішення?
2. Як оцінювати статті фінансової звітності (активи, пасиви та інші
показники)?
Структура Положень (стандартів) б/о в У. має наступний вигляд:
вступ – загальні положення;
опис сутності (розкривається зміст даного об’єкту, його визнання та
способи оцінки, методи обліку тощо);
розкриття інформації, яка повинна обов’язково знайти відображення у
звітності та примітках до неї;
необхідні пояснення (примітки), що регулюють процедуру практичного
застосування окремих вимог, що складають основу того чи іншого положення
(стандарту);
дата набуття чинності.
Кожне Положення присвячене окремій темі б/о.
В У. передбачається прийняти 25 П (С) б/о, які охоплюють всі діючі МСБО
(Крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів).
Деякі національні стандарти об’єднують положення декількох МСБО, а в
деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в
міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО
та не суперечать їм.
3. Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих
нормативних актів та надання її користувачам керівництво п-ва формує
облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким
чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати
діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових
звітів.
\
oocccccccccccccccccccccccc
?
¦-®i R!T!6″AE$A%?’X(oooooooooooooooooooooooooc
gde3l
hO`
+X-F.H.J.T.V.X.Z.\.^.`.b.d.f.h.j.l.n.p.r.t.v.x.z.|.~.?.ooooooooooooooooo
ooooooooooo
?0@?@NA†AXB-CPD~DooooooooooccccccccccUeUeUeUeUe
&
gdeYw
gdK_·
hO`
hO`
hO`
hO`
-~DODAeGAEGxJth_n`:bFeUefThRj?m¦piq?rNsEsOet@uivOw?x?y?z?z¬zoooooooooooo
oooooooooooooo
Визначення терміну „облікова політика” дається в ст. 1 З-ну У „Про б/о і
фінансову звітність У.” і в п. 3 П(С)БО № 1: „облікова політика –
сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються п-вом для
складання і подання фінансової звітності”.
В економічній літературі вона трактується таким чином:
Облікова політика – це сукупність конкретних методів і форм (способів)
ведення б/о, що обирається підприємство виходячи із загальноприйнятих
правил та особливостей своєї діяльності для підготовки та наддання
фінансової звітності.
Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна
розроблятися самостійно кожним підприємством в У., зареєстрованим у
встановленому законодавством порядку. Основна її мета – забезпечити
одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан п-ва,
результати його д-сті, необхідні для всіх користувачів фінансової
звітності з метою прийняття відповідних рішень.
Ступінь свободи п-ва у формуванні облікової політики обмежений державною
регламентацією б/о, представленою відповідними методиками та обліковими
процедурами, серед яких містяться альтернативні варіанти.
Облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління
обліком, а у вузькому – як сукупність способів ведення обліку (вибір
підприємством конкретних методик ведення обліку).
Облікова політика підприємства згідно з п.п.25.1. П(С)БО 1 розкривається
у примітках до фінансової звітності, де п-во висвітлює обрану облікову
політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів
обліку за окремими статтями звітності.
Вона розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому
випадку, якщо: змінюється законодавство У. або нормативні акти, які
впливають на постановку б/о; п-во розробило нові способи ведення б/о,
застосування яких дозволить більш достовірно відображати факти
господарської діяльності або зменшити трудомісткість облікового процесу;
мають місце істотні зміни умов д-сті (змінюються статутні вимоги).
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову
політику, який розробляє головний бухгалтер п-ва і несе відповідальність
за його формування, керівник затверджує наказ про облікову політику і
несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про
облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його
підпис робить наказ про облікову політику чинним.
У ст. 4 З-ку У. „Про б/о і фінансову звітність в У” і п 18 П(С)БО 1
наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при
визначенні облікової політики:
– форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, АТ, СП, ДП
тощо);
– вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність,
будівництво, промисловість тощо);
– обсяги в-ва, середньоспискова чисельність працівників тощо;
– відносини із с-мою оподаткування (звільнення від різного виду
податків, зменшення ставок податків, надання пільг по оподаткуванню);
– можливість самостійних дій з питань ціноутворення;
– стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання
економічного розвитку п-ва на довгострокову перспективу, напрямки
інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення
перспективних завдань);
– наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ,
засобами орган техніки, програмними засобами);
– наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства
(за всіма необхідними для підприємства напрямками);
– рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та
ініціативності керівників п-ва;
с-ма матеріального заохочення ефективної роботи працівників п-ва і
матеріальної відповідальності за коло обов’язків, що виконуються.
Побудова та коротка характеристика Плану рахунків
Принципи побудови Планів рахунків.
План рахунків може бути побудований трьома способами:
1. лінійний – р-ки перераховуються в певному порядку. Такий План р-ків
використовується в У до 2000 р.;
2. десятковий ієрархічний – всі р-ки розбиваються на десять груп, кожна
група – на десять підгруп, кожна підгрупа ділиться на десять субпідгруп
і т.д. Такий підхід об’єднує ідеї десяткової класифікації Поля Отле з
ієрархічною ідеєю Дж.Чербоні. Варіант десяткової ієрархічної системи
побудови Плану рахунків здійснив у 1927 р. Е.Шмалейбах. з 1942 р. його
ідеї були покладені в основу Планів рахунків Німеччини, а з 2000 р. –
України;
3) фасетний – найзручніший в умовах застосування елементарної
обчислювальної техніки. Ієрархія р-ків має шифри за певними ознаками,
однакові ознаки дозволяють об’єднувати (агрегувати) однакову інформацію
з різних р-ків. Цей підхід розвивав проф.. В.Ф.Палій.
План рахунків б/о У. 2000 р.
План рахунків в Україні є переліком рахунків і схем реєстрації та
групування на них фактів фінансово-господарської діяльності
(кореспонденція р-ків) у б/о і є обов’язковим для всіх п-в. В ньому
передбачені всі необхідні р-ки для обліку операційної, фінансової та
інвестиційної д-сті п-в. План р-ків має наступні основні хар-ки
(табл.1).
Таблиця 1
Характеристика Плану рахунків
Показники Діючий План рахунків
Групування рахунків 3 розділи, 10 класів, 0-й клас – позабалансові
рахунки
Нумерація синтетичних рахунків Балансові та позабалансові – 2 цифри
Субрахунки Більшість субрахунків до кожного р-ку законодавчо
затверджені
Нумерація синтетичних субрахунків Затверджені номери із 3-х цифр
Аналітичні рахунки Відкриваються п-вом самостійно; номери повинні
починатися з номеру відповідного рахунку/субрахунку
План рахунків, який діє в Україні, є обов’язковим д-том.
В основу Плану рахунків б/о покладений кругооборот засобів на п-ві. Щоб
почати процес в-ва п-во повинно мати засоби праці (ос.з), предмети праці
(виробничі запаси), далі – здійснити виготовлення продукції та виконання
робіт (витрати на в-во), виготовити продукцію та реалізувати її,
отримати від цих операцій прибуток. До проміжних етапів слід віднести
розрахункові операції по придбанню предметів праці та продажу готової
продукції, а також облік грошових коштів до тих пір, поки вони не
вкладені в діло, що приносить прибуток (тобто приріст майна).
Окремо в Плані рахунків містяться р-ки для обліку власних та залучених
коштів (фонди те резерви, кредити та фінансування).
В єдиному Плану рахунків України передбачено близько до синтетичних
р-ків (87) (р-ки першого порядку).
Структурно План рахунків побудований за десятковим принципом: усі
рахунки на десять класів, синтетичні р-ки закодовані в межах 1-99, а
субрахунки – у межах 1-9, рахунки, що не включаються до підсумку б-су,
починаються з 0.
При цьому код класу і код синтетичного р-ку (р-ки першого порядку),
тобто дві перші цифри, – це той мінімум, який повинен застосуватись для
відображення в обліку господарських операцій. Коди наведені в Плану
р-ків і не можуть змінюватися п-вами.
П-во має право не використовувати субр-ки (р-ки другого порядку), але
якщо воно їх використовує, слід застосовувати коди, передбачені Планом
рахунків. Якщо Планом рахунків не передбачено суб-ків певного виду
активів або зобов’язань, а п-во вважає ще необхідне виділити в обліку
цей вид, воно може ввести додатковий субрахунок, використовуючи для
цього наступні цифри.
1-6 класи Плану р-ків пов’язані зі структурою б-су (показники розділів
І-ІІІ класів 1-3, показники розділів І-V пасиву б-су – на підставі даних
р-ків класів 4-6), а 7-9 класи пов’язані зі структурою звіту про
фінансові результати. Відповідно, р-ки першої групи класів, які
пов’язані з активом та пасовим б-су, називаються реальними р-ками, а
р-ки другої групи – номінальними р-ками.
Клас 0 – інд-ція даного класу, необхідна для складання приміток до
фінансової звітності.
Р-ки класів 0-7 є обов’язковими для всіх підприємств.
Б/о
Управлінський облік
Фінансовий облік
Облік для внутрішнього виробничого управління
Облік для управління фінансовою діяльністю всередині підприємства
Облік та звітність для зовнішніх користувачів
Внутрішньогосподарський облік підприємства
Рис. 1. Структура б/о
Перший рівень
Другий рівень
Третій рівень
Четвертий рівень
Д-ти, що регулюють порядок ведення б/о, складання і подання
бухгалтерської звітності юридичними особами (загальні положення з-ну)
Плани р-ків б/о і положення (стандарти) б/о, що встановлюють правила і
способи ведення обліку господарських операцій, складання та подання
бухгалтерської звітності
Нормативні акти і методичні вказівки (інструкції, листи, рекомендації) з
питань б/о, що розробляються Міністерством фінансів У. та іншими
органами
Робочі д-ти, що формулюють облікову політику п-ва (робочий План р-ків
б/о, графік д-то обороту тощо)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
