РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
ПРИРОДНІ ЗОНИ УКРАЇНИ.
ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ ЧОРНОГО ТА АЗОВСЬОГО МОРІВ
1. Зона мішаних лісів України
Зона мішаних лісів в Україні репрезентована Українським Поліссям.
Південна межа Полісся проходить поблизу Львова, Шепетівки, Житомира,
Києва, Ніжина, Глухова.
Поверхня Полісся — хвилясто-горбиста рівнина, складена переважно
піщаними і супіщаними льодовиковими відкладами.
Клімат помірно континентальний, літо тепле, вологе, у липні від ч+17 (на
заході) до +19 С (на сході). Зима м’яка, із частими відлигами, особливо
на заході. Температури січня з заходу на схід змінюються від — -4,5 до
-8 С. У середньому за рік в Українському Поліссі випадає 600-680 мм
опадів. Кліматичні умови і рельєф обумовлюють велику густоту річкової
сітки, утворення боліт.
Ґрунти зони дерново-підзолисті і болотні. Природну рослинність складають
лісові, лучні і болотні види.
З лісів переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) і
дубово-грабові. У ХУІ-ХУП ст. вся територія Полісся на захід від Дніпра
була покрита лісами. Нині лісистість складає ляше 30%.
Середня розораність Полісся — понад 30% , а ділянки середньопід-золистих
(досить родючих) ґрунтів розорані на 80%. Луки займають 10% території.
Багато боліт осушено і перетворено на сільгоспугіддя.
Для Полісся характерні типово лісові тварини: козуля, лось, дикий кабан,
вовк, лисиця, рись, куниця, заєць, білка, борсук, із птахів — тетерев,
глухар, рябчик. Водяться бобер, видра.
Українське Полісся поділяється на 5 фізико-географічних областей:
Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське
Полісся.
2.Лісостепова зона України
Лісостепова зона простяглася від Прикарпаття до Середньоросійської
височини. Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова,
Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна — по лінії
Ананьїв — Знам’янка — Олександрія —— Красноград — Балаклія —Куп’янськ.
Рельєф Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає
Волино-Подільську і Придніпровську височини, на Лівобережжі — частину
Придніпровської низовини і відроги Середньоросійської височини.
Зональними типами грунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими масивами),
а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У заплавах
річок поширені лучно-чорноземні ґрунти, Клімат Лісостепу помірно
континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від -5
до -8 °С, липневі — від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм, на
сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із
заходу на схід.
У Лісостепу переважають широколистні ліси, головним чином діброви. Бук
утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів
Придніпровської височини. На Лівобережжі домінує дуб із домішкою клена,
липи, ясена. Соснові і сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок.
Ландшафти Лісостепу сильно змінені людиною. За останні сторіччя
лісистість зменшилася від 40-50 до 5-10%. Середня розораність Лісостепу
складає 75%, а на Лівобережжі — навіть 90%. Природні умови сприятливі
для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох
інших культур.
Для Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу.
У лісах водяться лбсь, дикий кабан, козуля, вовк, барсук, куниця, білка.
На степових ділянках типові тварини — заєць-русак, лисиця, гризуни
(ховрашки, хом’яки, миші); із птахів — сіра куріпка, перепел.
Лісостеп України поділяється на чотири фізико-географічні провінції:
Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпровську,
Середньоросійську.
3. Степова зона України
Степова зона займає близько 40% території України. На півночі Степ межує
з Лісостепом по лінії Ананьїв — Знам’янка — Олександрія — Красноград —
Балаклія — Куп’янськ. Степ охоплює Причорноморську низовину, південні
частини Придніпровської височини та Придніпровської низовини, Донецьку і
Приазовську височини, а також рівнини Криму.
У порівнянні з іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість
сонячного тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід
температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури липня — від
+20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на
південний схід — від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових
річок.
Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в балках
(байрачні дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних
терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу
створено лісові полезахисні смуги.
Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в
заповідниках, на схилах річкових долин і балок,
У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав’ям (конюшина,
шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти — звичайні
чорноземи, типові чорноземи. Далі на південь —
різнотравно-типчаково-ковилові степи на звичайних чорноземах поступово
переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на
південь — сухі степи з розрідженим травостоєм із злаків, полину, солянок
на каштанових ґрунтах.
Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у степу живуть
землерийки, кроти, сліпці. Бабак звичайний зараз зберігся тільки в
Луганському заповіднику та у двох заказниках Харківської області.
Характерні для степу ховрашки, зустрічаються ласка, горностай, степовий
тхір, борсук, лисиця та ін., із птахів — жайворонки, перепели, куріпки,
рідко — дрохви, орли.
Рілля в стопу складає 75% земельного фонду. Головні сільськогосподарські
культури -— озима пшениця, соняшник, цукровий буряк, баштанні.
Степова зона України поділяється з півночі на південь на три під зони:
Швнічностепову, Середньостепову та Південностепову.
4. Природні умови і природні ресурси
Чорного та Азовського морів
Чорне море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану, омиває береги
України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії. Площа 422 тис.
км2,. середня глибина 1271 м, максимальна — 2245 м. Керченською протокою
Чорне море сполучене з Азовським, протокою Босфор — з Мармуровим морем.
У Чорне море впадають Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг та інші
ріки.
Найбільший півострів — Кримський, найбільші затоки у берегів України –
КаркінІтська, Каламітська, Феодосійська, Джарилгацька. Островів мало
(Зміїний, Джарйлгач та ін.). Поширені піщані коси. Взагалі береги
розчленовані мало.
Кліматичні умови Чорного моря визначаються розташуванням значної його
частини в субтропічному поясі. Зима тепла і волога, літо жарке і сухе.
Середня солоність Чорного моря 21,8%о. Температура поверхневих вод
влітку від +24 до +26 С, у мілководних затоках — до +29 С. Взимку
температура води в середньому дорівнює +8 С. У суворі зими в
північно-західній і півяічно-східній частинах Чорне коре замерзає.
Характерною особливістю моря є наявність у його глибинних водах
сірководню, рівень якого підвищується і вже досяг позначок -100-200 м,
що негативно відбивається на органічному житті.
У Чорному морі промислове значення мають червоні водорості, із риб —
хамса, ставрида, кефаль, камбала, скумбрія, із безхребетних — мідії,
креветки, устриці. Узбережжя Чорного моря — головний рекреаційний район
України: Море відіграє велику роль у внутрішніх і зовнішніх транспортних
зв’язках (порти Одеса, ІллІчівськ, Південний та ін.). Розпочато освоєння
шельфу (видобуток газу, у перспективі — нафти).
Азовські; море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану в межах
України і Росії. Площа 39 тис. км2, середня глибина 7,4 м, Максимальна —
15 м (наймілководніше море Землі).
Найбільші затоки — Сиваш, Обіточна, Бердянська, Таганрозька. Островів
мало. Характерні довгі піщані коси — Арабатська Стрілка (довжина 115
км), Федотова, Бердянська та ін. В море впадають Дон, Кубань, а також
малі річки.
Для району Азовського моря характерним є помірно континентальний клімат.
Влітку температура води в морі підвищується до +25-30 С, взимку на
півночі має температуру від 0 до -З С, на півдні — від 0 до +3 С. У
суворі зими море може повністю покритися льодом товщиною до 90 см.
Солоність води в морі збільшується, оскільки скоротився річковий стік
головних рік. Рівень води в Азовському морі підтримується за рахунок
надходження солоніших вод Чорного моря. Солоність води в Азовському морі
зараз досягла в середньому 13,8 %о і продовжує зростати, що згубно
впливає на прісноводні види органічного світу.
Органічний світ Азовського моря характеризується високою продуктивністю.
Водяться азовський дельфін, 79 видів риб, з яких найбільше значення
мають тюлька, хамса, камбала, бички, оселедець, а також осетрові —
осетер, севрюга.
Узбережжя Азовського моря використовується для рекреації. Найважливіші
порти — Маріуполь, Бердянськ. Промислове значення мають солі Сиваша.
Шельф перспективний для пошуків нафти, газу, розсипних родовищ корисних
копалин. У1999 р. біля мису Казантип відкрито перше газове родовище.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
