UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕтнічні межі України(реферат)
Автор
РозділГеографія фізична, геологія, геодезія, геоморфолог
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1651
Скачало376
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

на тему:

 

 

 

"Етнічні межі

 

України"

 

 

 

 

 

 

 

Етнічні межі українства. Поза Україною проживає майже п'ята частина

українців, значна частка яких припадає на прилеглі райони, котрі є,

власне, етнічною територією української людності.

 

З приводу етнічних меж і досі точаться наукові дискусії, започатковані

ще у минулому столітті А.Петровим і пізніше продовжені Ф.Максименком,

С.Рудницьким, П.Кушніром. У більшості концепцій превалюють, як правило,

суто формальні характеристики міжетнічності - кількісні, зокрема такі,

як компактність етнічного масиву. При цьому одні дослідники вважають, що

компактим етнічним масивом є території, заселені представниками одного

етносу на 30% (В.Кологий, М.Кордуба), інші - на 50% (А.Білімович), треті

визнають лише абсолютну більшість (О.Русов).

 

Звичайно, представництво етносу грає важливу роль при визначенні

етнічної території, проте воно неодмінно має пов'язуватися з історією її

заселення. Адже відомо, що більшість периферійних етнічних зон України,

які нині перебувають у складі сусідніх держав, є споконвічними її

землями, хоча не завжди там переважають українці. Отже, етнічною

територією слід вважати ареал основного етнічного масиву та всі

споконвічні землі, які є його продовженням.

 

З огляду на таке визначення спробуємо схарактеризувати етнічні межі

України. Найпротяжніші вони на сході і включають Слобідську Україну та

Донщину.

 

Колись ці споконвічні землі України звалися "полудневими землями" та

Заліською Україною, а у більш віддалені часи - Стародубщиною, Сновщиною,

Подонням. Тривалий час Донщина і Слобожанщина були "диким полем" між

Україною та Московією, з одного боку, і кримськими татарами - з іншого.

Першим, хто відважився захистити ці землі від кримської орди, був

український князь Дмитро Вишневецький (Байда), котри 1559 року "побив

кримцов на Яйдаре близко Азова". Відтоді українські козаки стали

повноправними господарями у слобідських землях. Уже у 1599 р. вони

заселили Валуйки, а згодом - Усерду, Яблуневе, Корочу; 587 козацьких

сімей налічувалося у Харкові; на початку ж ХVІІ ст. на вільних землях

засновуються десятки українських сіл. Тільки Іван Мазепа, котрий

особливо хотів утвердитися на Слобожанщині, мав 49 сіл, селищ та слобід,

у яких налічувалося 5136 селянських дворів та 968 дворів "вільних

черкасів".

 

Власне, українська колонізація Слобожанщини дала змогу Московській

державі пересунути її південні кордони від Путивля до Війська

Запорізького, поступово заселяючи нові землі російськими військовими

поселенцями. Проте основним їх населенням залишалися українці. За даними

перепису 1897 р., з 2 492 316 жителів Харківської губернії українців

було 2 009 411; із 1 967 054 мешканців Воронезької - майже половина (854

093); з 1 604 515 жителів Курської губернії 523 277 були українцями.

 

Такий етнічний розклад населення слугував підставою для розмежування

кордонів між української Слобожанщиною і Росією, що робилося відразу

після лютневої, а потім і після жовтневої революцій 1917 р. Влітку 1918

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ