Реферат на тему:
Мінеральні, водні, земельні, кліматичні ресурси
Мінеральні ресурси – природні речовини мінерального походження, що
використовуються в господарстві як сировина або джерело енергії.
Мінеральні ресурси поділяються на: енергохімічні (вугілля, нафта,
природний газ, уран, торій, горючі сланці, торф тощо); рудні (руди
чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів) (мал. 4);
нерудні металургійні (флюси, вогнетриви); гірничо-хімічні (апатити,
нефеліни, кам’яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій,
фосфорити); технічні (алмаз, корунд, азбест, тальк, каолін, графіт,
слюда); будівельні (глина, гіпс, природний камінь); гідротермальні
(прісні та мінеральні природні підземні та поверхневі води). Мінеральних
ресурсів налічується понад 200 видів.
Мінеральні ресурси – головне джерело матеріального виробництва
суспільства. Так, основою енергетики нині є енергетичні, або паливні,
ресурси: вугілля, нафта, природний газ, сланці тощо (мал. 5). Особливо
активно людство почало використовувати ці ресурси у другій половині XX
ст. (мал. 6).
Запаси мінерально-сировинних ресурсів, особливо тих, що знаходяться в
надрах землі, як уже зазначалося, не безмежні і практично
невідновлювані. Прогнози на перспективу про можливі запаси мінеральної
сировини оцінюються фахівцями досить неоднозначне. Наприклад, для
розвинутих країн і країн, що розвиваються, починаючи з 2000 року,
запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної
сировини та калійних солей при споживанні на сучасному рівні має
вистачити ще на 100-300 років. Запасів поліметалічних руд, що містять
нікель, кобальт, вольфрам, молібден, мідь, свинець, цинк, олово, а також
азбесту, самородної сірки залишається тільки на 30-60 років. Якщо
врахувати прогнозові запаси, то час повного вичерпання мінеральних
ресурсів відсувається на більш тривалий термін.
Родовища корисних копалин, як і природні ресурси взагалі, розміщені
досить нерівномірно. Так, США, Канада, Австралія. Китай, Росія володіють
найбільшими запасами металевих корисних копалин. У країнах Близького та
Середнього Сходу зосереджено понад 1/2 запасів нафти світу. В надрах
країн, що розвиваються, знаходиться 90% кобальту, близько 90 % олова, 75
% бокситів. 60 % міді. Багато країн має запаси світового значення одного
або кількох видів корисних копалин.
Використання та переробка мінеральних ресурсів призводить до утворення
відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще
не використаних ресурсів.
Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне
освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігаючих
технологій, активне впровадження оборотного (або повторного)
використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах
послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації
(вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в
Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням
повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних
виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію
мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.
Мал. Кар’єр. Добування бурого вугілля
Водні ресурси складова частина невичерпних природних ресурсів. Це – води
суходолу (річок, озер, льодовиків, штучних водойм, боліт, підземних вод,
ґрунтової вологи, снігового покрову), морів, океанів.
Вода – одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан
припадає 361 млн км2, або 71 %, загальної площі поверхні Землі. Площа
всіх внутрішніх водойм суходолу становить близько 3 % площі земної кулі.
Майже 10 % суходолу вкрито льодовиками.
Із загальних запасів води на Землі (1386 км3) 96,5 % припадає на води
Світового океану. Об’єм підземних вод становить понад 23 400 тис. км3, в
льодовиках міститься 24 064 тис. км3, в озерах – 176 тис. км9, в болотах
– 11,5 тис. км3, в річках – 2,12 тис. км3. Але прісної води тільки 2,5 %
усієї води на Землі, до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках
та сніжниках. Використовується ж тільки 0,0002 % загальних запасів
прісних вод. У багатьох районах великі річки та озера знаходяться на
порівняно мало освоєних територіях. Наприклад, Амазонка, річки Росії та
Канади, що впадають в Північний Льодовитий океан.
Проблема нестачі води в густозаселених регіонах Землі пов’язана також із
значним забрудненням вод річок та озер в результаті господарської
діяльності. Брудна вода стає непридатною для пиття, використання в
побуті, зрошення сільськогосподарських земель та використання в
промисловості. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в
останні 20-30 років. До цього проблеми, пов’язані з забрудненням вод,
мали локальний характер. Можна сказати, що на очах одного покоління
виникла одна з найбільших проблем людства – проблема води, яка охоплює і
ц комплексне використання та охорону.
Один з найбільших споживачів води – сільське господарство. Так, на
вирощування 1 т цукрових буряків витрачається 130-160 м3 води, 1 т
пшениці – 800-1200, 1 т бавовни-сирцю – 4000-5000, рису – 5000-7000 м3.
Багато води споживає промисловість. На виробництво 1 т бавовняної
тканини витрачається близько 250 м3 води, 1 т аміаку – близько 1000 м3.
До найбільших споживачів води належать також теплові електростанції.
Земельні ресурси – землі, що використовуються або можуть бути
використані в різних галузях національної економіки; вид відновлюваних
природних ресурсів,
що характеризуються територією, якістю грунтів, кліматом, рельєфом,
гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси – основа
розміщення господарських об’єктів, головний засіб виробництва в
сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується і
відіграє роль родючість грунтів. Земельний фонд становить 133,9 млн км”,
або 26,3 % загальної площі планети Земля. Сільськогосподарськими землями
(включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35 %,
лісами та чагарниками – понад 30 %, населеними пунктами, промисловістю
та транспортом – 3 % земельного фонду світу. У світі нині розорано і
обробляється 10,8 % загальної площі земельних ресурсів, зайнято луками
та пасовищами 23,2 %, загальна площа сільськогосподарських угідь
становить 34 % (мал. 7). Тенденція зростання кількості населення і
зниження землезабезпеченості загострюють необхідність розширення
загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє десятиліття їх
площа зросла в світі на 360 млн гектарів.
Відтворення ґрунтового покриву відбувається дуже повільно, зі швидкістю
0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення мінімально необхідного для
землеробства шару грунту потужністю 18 см потрібно 1000 років. Головна і
найбільш серйозна проблема – опустелення земель через вирубування лісів,
знищення природного покриву, розорювання, неправильну експлуатацію,
надмірне випасання худоби, а також внаслідок промислового забруднення
грунтів і водойм, що негативно позначається на рослинному покриві. За
даними 00Н, понад 40 % земної поверхні стали пустелями або перебувають
під загрозою опустелення.
Сучасний розподіл земельних ресурсів по найбільших регіонах світу має та
кий вигляд. Площа земельного фонду країн Західної і Центральної Європи
(без країн колишнього СРСР) становить 473 млн гектарів, з яких 147 млн
гектарів (близько 30 %) зайняті ріллею і плантаціями. В цілому,
незважаючи на високу густоту населення, земельні ресурси цієї території
використовуються досить ефективно, чому сприяє найнижча серед усіх
частин світу частка неродючих та незручних земель, в основному
сприятливий для сільського господарства клімат та рельєф. Частка
сільськогосподарських земель становить 48 % загального земельного фонду.
Структура земельного фонду Азії (без країн колишнього СРСР) значноч
мірою визначається наявністю посушливих або перезволожених територій,
як займають майже 60 % території Азії, до того ж на гірський рельєф
припадає близко 50 % її площі. Площа земельного фонду Азії – 2 679 млн
гектарів, яких 456 млн гектарів припадає на ріллю та плантації. Гострий
дефіцит земель них ресурсів відчувається в країнах з найбільшою густотою
населення (Сінгапур Японія, Індія, Китай, Бангладеш, Республіка Корея).
Оскільки в Африці величезні території належать до аридних, земельні
ресурси материка мають низький потенціал. Площа земельного фонду тут
становить 2 965 млн гектарів і тільки 183 млн гектарів зайнято ріллею та
плантаціями.
Площа земельного фонду Північної Америки становить 2 139 млн
гектарів, з яких 273 млн гектарів займають рілля та плантації. Більша
частина земельного фонду материка припадає на СІ11А та південь Канади:
близько 70 площі оброблюваних земель і 65 % пасовищ в Північній Америці
знаходиться н території 48 компактно розташованих штатів СП1А. Значні
території у високих широтах (Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландія)
не входять до складу продуктивних земель.
На Південну Америку припадає 13,5 % світового земельного фонду. Площа
земельного фонду Південної Америки становить 1 754 млн гектарів, з яких
139 млн гектарів припадає на ріллю та пасовища.
Площа земельного фонду Австралії та Океанії становить 843 млн гектарів.
З них обробляються 48 млн гектарів (близько б % площі земельного фонду).
Пасовища займають досить значну територію – 460 млн гектарів (понад 54 %
площі земельного фонду). Незважаючи на переважно рівнинний рельєф
Австралії і значну теплозабезпеченість, земельні ресурси цього материка
мають у Цілому незначний потенціал продуктивності через нестачу вологи.
Кліматичні ресурси – невичерпні природні ресурси, що включають сонячну
енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси не споживаються
безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не
знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватись
(забруднюватись) або покращуватись (за умов цілеспрямованої діяльності).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
