UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія Косова(реферат)
Автор
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось878
Скачало237
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Дослідницька робота:

 

“Історія Косова”

 

Косів – місто районного підпорядкування. Розташований на берегах

Рибниці за 100 км від обласного центру і за 12 км від залізничної

станції Вижниця Чернівецької області. Через місто проходить

автомагістраль Коломия-Верховина.

 

Косів – центр району. Площа його – 290 кв. км, населення – 90,3 тис.

чоловік, у т.ч. міського – 12,7 тис. У районі – 47 населений пунктів,

підпорядкованих 1 міській, 2 селищним та 25 сільським Радам, 9 колгоспів

і 2 радгоспи, 36,8 тис. га земельних угідь, у т.ч. 9,1 тис. га орної

землі, 25,2 тис. га лук і пасовищ; 45,5 тис. га лісів, 9 промислових

підприємств, 71 школа, 1 технікум народних художніх промислів, 57 клубів

та будинків культури.

 

Розташований у мальовничому куточку Прикарпаття, Косів відомий в

республіці як одне з найкращих міст Гуцульщини.

 

Археологічні знахідки, зокрема кам’яних сокир та бронзових виробів,

свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів

неоліту й міді.

 

Перші письмові відомості про Косів знаходимо в грамоті Литовського

князя Свидригайла, від 1424 року. Цим документом князь дарував село з

монастирем на річці Рибниці Снятинської волості Владу Драгосиновичу.

 

З ХV ст. Косів перебував під владою Польщі. На початку ХVІ ст. село

перейшло у власність Шумлянських.

 

У 1565 році поблизу села виростає місто, засновником якого був

снятинський староста Панчинський. Спочатку це місто мало назву Риків,

потім – Косів. Невдовзі тут поселилося 60 сімей, збудували замок. Село ж

зберегло за собою назву Старий Косів.

 

Околиці Косова багаті буковими та сосновими лісами і пасовищами –

полонинами. Землеробство, скотарство, полювання поєднувалося з домашніми

промислами, які пізніше зросли до рівня ремесла. З давніх-давен

розвивалися такі ремесла, як обробка дерева, вишивка, килимарство,

кушнірство, мосяжництво, різьба по кості і дереву, гончарство, частина

мешканців мала сади і поля, займалася городництвом.

 

Важливим промислом косівчан було також ткацтво. Збереглася згадка про

ткача Олексу Головчука, який у 40-х роках ХVІІІ ст. ходив учитися ткати

аж у Могилів-Подільський. Повернувшись додому, він майже 10 років

працював на верстаті у різних ткачів Косова, Жабйого і Ясенова. Не

витримавши експлуатації й поневірянь, пішов в опришки.

 

З 1863 року Косів стає повітовим містом, значним торговим центром.

Домінуючими товарами на місцевому ринку були худоба, шкіра, килими,

кераміка, вироби з дерева. Щороку 7 липня в Косові відбувався великий

ярмарок, куди з’їжджалися купці з багатьох міст. Розвиток ремесла й

торгівлі сприяв зростанню населення. В 1857 році в Косові жив 2271

чоловік, у 1889 – 2784, у 1900 році – 3099 чоловік.

 

Трудящі міста боролися за право на освіту. У 1792 році в Косові

відкрили першу школу з німецькою та польською мовами навчання, у 1821 –

тривіальну народну школу, де вчили дітей лише читати, писати й рахувати.

Школа містилася в старому дерев’яному будинку. Її відвідували також діти

Москалівки, Монастирська й Города.

 

Восени 1914 р. після важких боїв до Косова увійшли частини російської

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ