.

Будова і життєві функції комах (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
470 16097
Скачать документ

Реферат

з зоології

1. Будова і життєві функції комах.

2. Комахи з повним циклом перетворення. Досконалість нервової системи та
органів чуття.

3. Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови
проживання.

1.

Зовнішня будова. Тіло комах складається з голови, грудей та черевця.
Голова має вигляд капсули, утвореної внаслідок злиття кількох сегментів.
На голові розташовується пара складних очей. Ділянку між цими очима
називають лобом. Тут може міститься від одного до трьох простих вічок,
які мають різноманітну будову. Спереду на обличчі під лобом кріпиться
пара багаточленикових вусиків, із боків голови під очима знаходяться
щоки, а її задня поверхня називається потилицею. Головня капсула
закінчується ротовим отвором. Рот оточений видозміненими кінцівками –
ротовими органами, які бувають кількох типів.

Зверху ротовий отвір прикритий непарною пластинкою (верхньою губою), з
боків гін обмежений парними верхніми та нижніми щелепами, а знизу –
непарною нижньою губою. Верхні щелепи – це нечленисті пластинки з
кількома зубцями на внутрішньому (жуйному) боці. Кожна нижня щелепа
складається з двох члеників, на верхньому з яких розташовані пара жуйних
лопатей та орган дотику і смаку – нижньощелеповий щупик, який звичайно
теж почленований. Нижня губа утворюється в результаті злиття другої пари
нижніх щелеп і складається з двох члеників, має пару нижньогубних
щупиків та дві пари жуйних лопатей (зовнішня та внутрішня).

Голова рухомо з’єднана з грудним відділом.

Груди комах складаються з трьох сегментів, які відповідно називаються
передньо-, середньо- та задньогруди. До нижньої частини боків кожного
сегмента рухомо приєднана пара ніг, що утворена кількома члениками.
Таким чином, комахи мають три пари ніг. На кінцевому членику
розташовані кігтики, а іноді й присоски, за допомогою яких комаха може
пересуватися по вертикальних поверхнях (напр., мухи).

До верхніх кутів боків середньо- та задньогрудей у більшості дорослих
комах приєднуються відповідно середня та задня пари крил. Крило
становить собою складку шкіри. Його стінку утворюють шари покривних
тканин, між якими є щілина, заповнена гемолімфою. Система поздовжніх та
поперечних жилок формує опорний каркас крила, крім того, всередині них
проходять нерви та трахеї. У комах багатьох рядів (напр., прямокрилі,
таргани, жуки) передні крила перетворені на жорсткі надкрила, які
захищають перетинчасті задні крила від ушкоджень тоді, коли комаха не
літає. У двокрилих (напр., мухи, комарі) задні крила перетворилися на
булавоподібні органи рівноваги – дзижчальця.

Покриви комах часто мають волосинки або лусочки, що є рецепторами
дотику, смаку тощо. Покриви комах багаті на залози, які виділяють
переважно віск, який вкриває хітиновий скелет зверху. Значно розвинені
ці залози у бджіл (на черевці), їх називають «дзеркальця». Вони
продукують віск для побудови сотів. Шкірні залози певних комах можуть
виділяти отруйні речовини.

Травна система. За характером живлення є такі комахи: хижаки,
рослиноїдні, ті, які живляться рослинними та тваринними рештками, а
також послідом. Частина з них веде паразитичний спосіб життя. Залежно
від хімічного складу їжі та її фізичного стану (тверда чи рідка) травна
система у різних комах має істотні відмінності за будовою (довжина
кишечника, наявність або відсутність жуйних зубців шлунка, будова
ротових органів тощо). Комахи мають добре розвинені слинні залози, а
травна залоза, що відкривається в середню кишку, завжди відсутня.
Травлення відбувається за допомогою слини та травного соку, який
виділяється клітинами середньої кишки, де також всисаються продукти
травлення.

Кровоносна система складається з багатокамерного трубчастого серця,
розташованого в черевці, та єдиної судини – аорти, по якій кров тече від
серця до голови, де аорта і відкривається. Гемолімфа комах не бере
участі у транспорті газів, що пов’язано з розвитком трахейної системи
дихання. Число скорочень серця у різних видів коливається від 10 до 150
на одну хвилину.

Органи виділення комах, як і у павукоподібних, – мальпігієві судини.

Органи дихання. Дихають комахи за допомогою трахей. Це – системи
хітинових трубочок, які починаються спеціальними отворами (дихальцями),
що розміщуються на поверхні тіла ы, розгалужуючись, своїми кінцями
проникають всередину окремих клітин. Дихання здійснюється внаслідок
ритмічного скорочення та розтягнення поздовжніх та бічних м’язів
черевця. Частота дихальних рухів залежить від стану комахи та від
зовнішніх чинників (температура тощо).

Нервова система. Передній відділ мозку комах побудований дуже складно. З
боків він має пару великих зорових долей, від яких відходять нерви до
складних очей, а також пару грибоподібних тіл. Вважають, що ці тіла
відповідають за складні форми поведінки комах, зокрема за вироблення
умовних рефлексів.

Органи чуття комах дуже різноманітні. У шкірі є волосинки або інші
утворення, всередині яких знаходиться чутлива структура – рецептор,
з’єднана з нервовою системою. Різні рецептори чутливі до механічних
подразнень (органи дотику), коливань повітря (органи слуху) чи грунту,
температури та вологості оточуючого середовища тощо Рецептори нюху
розташовані переважно на вусиках, рецептори смаку – на ротових органах
або на інших частинах тіла (у мух – на кінцях лапок).

Складні очі комах побудовані так само, як і у ракоподібних. Багато комах
може розрізняти різні кольори. Наприклад, медоносна бджола розрізняє всі
ті кольори (окрім червоного), що й людина, проте, на відміну від людини,
вона розрізняє й ультрафіолетове забарвлення. Прості вічка не здатні
бачити зображення, але реагують на ступінь освітленості та можуть
сприймати поляризоване світло. Прості вічка через нервову систему
забезпечують стійкість сприйняття зображень складними очима при
коливаннях освітленості. Личинки комах із повним перетворенням мають від
однієї до кількох над бічних вічок, кожне з яких може сприймати
зображення предметів.

Статева система. Комахи переважно роздільностатеві. У багатьох з них
самці й самки зовні розрізняються за забарвленням, розмірами чи
особливостями будови. Наприклад, самці жука-оленя мають довгі верхні
щелепи. Під час розмноження самці змагаються за самок, намагаючись
захопити супротивника щелепами та скинути його зі стовбура дерева, де
звичайно відбувається двобій. У самців багатьох метеликів, жуків та
інших комах вусики більші, ніж у самок, що сприяє їм у пошуках останніх
за запахом. Запліднення переважно внутрішнє. Самки, як правило,
відкладають яйця, рідше – народжують живих личинок. Яйця комах різні за
зовнішним виглядом овальні (жуки), ковбасоподібні (прямокрилі),
діжкоподібні з кришечкою (клопи), зі стебельцем (у деяких їздців) тощо.
Зверху вони вкриті товстою оболонкою, а всередині містять поживні
речовини (жовток). Яйця відкладаються самками поодинці або групами на
рослини, в грунт, у гній та водойми, на тварин тощо Інколи кладки яєць
захищають різними покриттями (напр., самки багатьох метеликів покривають
яйця отруйними волосинками свого черевця, а самки саранових оточують їх
оболонкою з виділень спеціальних залоз). В яйцях внаслідок дробіння
розвиваються ембріони. Після вилуплення личинок їхній розвиток у різних
комах відбувається по-різному.

2.

Ряд Жуки, або Твердокрилі. Це – найчисельніший за кількістю видів понад
300 000) ряд комах. Їхні розміри коливаються від 0,3 до 155 міліметрів
завдовжки. Жуки поширені у найрізноманітніших умовах суходолу та в
прісних водоймах. Вони мають гризучі ротові органи і тверді передні
крила (надкрила).

Багато видів жуків шкодить культурним рослинам. В Україні такими є
відомий шкідник картоплі – колорадський жук, завезений до нас із
Америки, буряковий довгоносик, шкідник зернових – жук-кузька, травневий
хрущ, личинки якого ушкоджують коріння дерев і бульби картоплі та інші
жуки.

Ряд Метелики, або Лускокрилі, відомий чисельністю (понад 150 000 видів)
і найрізноманітнішим забарвленням своїх представників. Ротові органи у
них сисні. Крила вкриті видозміненими волосинками -лусочками, які мають
здатність заломлювати світло Від цього явища залежить переливчасте
забарвлення крил багатьох метеликів. Личинки метеликів, або гусінь,
мають гризучий ротовий апарат та видовжене тіло. Крім трьох пар грудних
ніжок, у них е 2-5 пар несправжніх черевних ніжок – нечленистих
видовжених утворень з кігтиками на кінцах.

Слинні залози гусені, Крім слини, виділяють ще й шовкові нитки, з яких
гусінь перед заляльковуванням плете захисну оболонку для лялечки
(кокон). Гусінь багатьох видів (напр., яблуневої молі, золотогузки)
влаштовує спільні павутинні гнізда, де багато особин разом ховається від
ворогів, ночує тощо.

Ряд Перетинчастокрилі об’єднує різноманітних комах – бджіл, джмелів,
мурашок, їздців, пильщиків тощо. Представники цього ряду мають гризучі
або гризучо-сисні ротові органи та дві пари перетинчастих крил За
способом життя ці комахи надзвичайно відмінні. Деякі з них рослиноїдні,
їхні схожі на гусінь личинки часто завдають шкоди зерновим та іншим
рослинам, наприклад хлібний та сосновий пильщики.

Багато бджіл та джмелів – чудові запилювачі. Деякі оси та бджоли, джмелі
та мурашки – суспільні комахи. Медоносна бджола виробляє мед – винятково
корисний продукт живлення. Мед – це нектар, хімічно змінений під дією
ферментів зобних залоз бджіл-робітниць. Вони його запасають у сотах для
свого живлення взимку, а личинок, які знаходяться в інших комірках
сотів, вигодовують сумішшю пилку та нектару -пергою. З воску бджоли
будують соти.

Ряд Двокрилі. У цих комах є лише одна пара перетинчастих крил, а друга
пара перетворена на булавоподібпі утворення – дзижчальця, які відіграють
роль органа рівноваги. Ротові органи дуже різноманітні у більшості мух
це м’який сисно-лижучий хоботок, що утворився з нижньої губи, у
кровосисних та хижих двокрилих – колючо-сисні ротові органи, в оводів та
деяких інших груп, які не живляться в дорослому стані, ротові органи
недорозвинені.

Двокрилі поділяються на дві групи – довговусі, або комарі, з видовженими
багаточлениковими вусиками та коротковусі, або мухи, з вкороченими
тричлениковими вусиками.

Ряд Блохи – безкрилі кровосисні комахи. Тіло сплющене з боків, зір
розвинений погано, мають колючо-сисні ротові органи та стрибальні ноги.
Деякі види цих комах ссуть кров із людини, гризунів та інших ссавців.
Личинки червоподібні, найчастіше трапляються у норах, на долівці в
житлах, де живляться органічними рештками Пацюкова блоха, що може
нападати і на людину, відома як переносник дуже небезпечного
захворювання – чуми, від якої протягом історії людства загинуло
кількасот мільйонів людей. Захворювання на чуму постійно зустрічається і
зараз у тропічних країнах. В Україну може бути завезене разом із хворими
пацюками в трюмах кораблів.

3.

Черевоногі – це єдиний клас молюсків, які освоїли не тільки водойми, а й
суходіл. Розміри у них порівняно невеликі: висота черепашки найкрупніших
тропічних морських видів сягає 60 сантиметрів. В Україні найбільші
черевоногі – це чорноморський молюск рапана (черепашка до 12 см
заввишки), виноградний слимак (черепашка до 8 см заввишки) та деякі голі
слизуни, довжина тіла яких сягає 10 см.

Зовнішня будова, у черевоногих добре розвинені голова, тулуб і нога. На
голові прісноводних ставковиків та котушок є одна пара органів дотику –
щупалець, при основі яких розміщені прості очі. Наземний виноградний
слимак має дві пари щупалець, на довшій парі розташовані очі. Тулуб у
більшості черевоногих оточений черепашкою, яка закручена спіральне її
отвір називається устям, в яке за небезпеки втягуються нога та голова.
Вустя багатьох водяних видів (напр., рапани) закривається особливою
міцною кришечкою з рогоподібної речовини для захисту від ворогів,
насамперед від раків-самітників. Черепашка в основному складається із
вапна, а ззовні вкрита шаром рогоподібної речовини. У деяких молюсків
цього класу (напр., у голих слизунів) черепашка відсутня або вкрита
шкірою. Цікаво, що черепашка у 90% видів черевоногих закручена у напрямі
за годинниковою стрілкою, тобто праворуч, і лише у 10% — ліворуч,
наприклад у невеличкого прісноводного слимака фізи, який часто живе в
акваріумах. Причина цього явища невідома.

Внутрішня будова і процеси життєдіяльності. За способом живлення
черевоногі молюски дуже різноманітні. Виноградний слимак і голі слизуни
рослиноїдні й інколи шкодять культурним рослинам. Рослинами живиться і
більшість прісноводних черевоногих. Багато видів черевоногих, що живе у
морях, є хижаками, наприклад рапана, яка живиться мідіями та вустрицями.
У ротовій порожнині черевоногих міститься мускулястий язик, вкритий
рядами хітинових зубців, які утворюють тертку. За допомогою тертки
ставковик, наприклад, знімає шар одноклітинних водоростей із поверхні
підводних предметів, виноградний слимак віддирає клітини листків та
стебел. У хижих, окрім тертки, в ротовій порожнині є ще особливі складки
з рогоподібної речовини або вапна – щелепи, які слугують для перетирання
їжі. Слинні залози добре розвинені в усіх представників цього класу. У
деяких хижих морських видів, що живляться іншими молюсками, до складу
слини входить сірчана кислота, яка розчиняє черепашку жертви, або
отрута, яка її паралізує.

У більшості черевоногих молюсків серце двокамерне, тобто складається з
передсердя та шлуночка. Це пов’язано з тим, що орган дихання (легеня або
зябра) непарний. Легеня ставковика, виноградного слимака, голих
слизунів, фізи — це особлива кишеня мантії, у стінках якої знаходиться
велика кількість кровоносних судин. Зябра (напр., у рапани) — це
пірчасті вирости з тоненькими стінками, які також містять багато
кровоносних судин.

Серед черевоногих є як гермафродити (всі легеневі), так і
роздільностатеві (частина зябродишних). Запліднення у них внутрішнє. Із
відкладених ікринок у наземних і прісноводних видів виходять маленькі
особини, подібні до дорослих (прямий розвиток). У деяких морських видів
розвиток відбувається з перетворенням. При цьому з яйця вилуплюються
личинки тієї чи іншої будови. Вони відрізняються від дорослих особин і
ведуть планктонний спосіб життя, переміщуючись разом із морськими
течіями на великі відстані. Таким чином, личинки сприяють розселенню
виду.

Література:

1. А.М.Орхіменко, Е.В.Шухова, „Хрестоматія із зоології”.

2. Ю.Г.Вервес, П.І.Баган, В.В.Серебряков. „Зоологія”.

3. Е.Г.Бровкина, Н.І.Кузьміна „Уроки зоології”.

4. О.С.Батуєв, М.А. Улянкова, Т.В. Іванова. „Зоологія” для школярів та
абітурієнтів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020