.

Слива домашня і смоковниця звичайна (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
247 2355
Скачать документ

Реферат

з біології на тему:

СЛИВА ДОМАШНЯ

І СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНАСЛИВА ДОМАШНЯ

слива звичайна, Prunus domestica — дерево родини розових, заввишки 6—12
м. Гілки неколючі, голі, з гладенькою корою. Листки чергові, черешкові,
еліптичні або оберненояйцевидні, темно-зелені, товсті, зісподу опушені,
зарубчасто-пилчасті. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові,
одиничні або в пучках по 2—5, пелюстка білі або зеленувато-білі. Плоди —
м’ясисті кістянки овальної, округлої чи яйцевидної форми, з чітко
виявленою поздовжньою черевцевою борозенкою, різного (від зеленого й
жовтого до червоного і синювато-чорного з восковим нальотом)
забарвлення, кісточки сплюснуті, з гострими кінцями. Цвіте у
квітні—травні.

Поширення. Батьківщина сливи домашньої — Мала Азія, Кавказ і Північний
Іран. На Україні її вирощують в усіх плодових зонах, але найпоширеніша
вона у Вінницькій, Хмельницькій, Харківській, Донецькій, Закарпатській
та Чернівецькій областях.

Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують плоди і кору
рослини. Плоди використовують свіжими або переробляють на чорнослив
(сушені плоди), маринади, компоти, варення, повидло, мармелад, джеми,
цукати тощо. Для переробки на чорнослив збирають плоди, які повністю
достигли. Спочатку їх бланшують (витримують 1—-2 хвилини в окропі), а
потім сушать, розстеливши на сонці. Найстигліші й найсоковитіші плоди
бланшують окремо у 0,5—1,0 %-ному розчині питної соди протягом 20—30
секунд, щоб уникнути розтріскування. Штучно сушать плоди при температурі
50—55°, доводячи її в кінці сушіння до 75— 85°. Сушених плодів виходить
22 %. Зберігають їх у мішках з нещільної тканини. Кору рослини
використовують свіжою.

Хімічний склад. Свіжі сливи містять 6—17% цукрів, до 1,6% органічних
кислот (яблучна, лимонна, щавлева, янтарна, хінна), дифенілізатин,
пектинові речовини, флавоноли (кверцетин, ізокверцитрин), антоціани й
лей-коантоціани, каротин (0,1—2,7 мг %), вітамін Е (0,63 мг %),
аскорбінову кислоту, вітаміни групи В та сполуки калію (214 мг%),
заліза, йоду, міді й цинку. Ядро кісточок містить до 42 % жирної олії,
що за своїми властивостями не поступається перед олією з мигдалю (див.
статтю Мигдаль звичайний).

Фармакологічні властивості і використання. Свіжі й сушені сливи,
виготовлені з них компоти і сік з м’якушем виявляють ніжну послаблюючу
дію й рекомендуються при запорах і атонії кишечника, особливо у дітей і
в людей похилого віку, і для очищення кишечника при запальних його
станах. При ожирінні й цукровому діабеті вживати сливи в зазначених
випадках слід після спеціальної обробки, яка дає змогу позбавити їх
цукру і кислот. Сливи позитивно впливають на печінку при неінфекційних
гепатитах, поліпшують стан хворих на атеросклероз (сприяють виведенню з
організму холестерину) і гіпертонію, прискорюють видалення з організму
надлишків води і кухонної солі. Як і інші плоди, що містять пектини,
сливи сприяють виведенню з організму радіоактивних речовин. М’якуш слив
іде на виготовлення комбінованого препарату кафіолу, який застосовують
як послаблюючий засіб. Свіжу кору використовують у гомеопатії.

СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА,

інжир, фігове дерево, (Ficus carica) — одно- або дводомна листопадна
субтропічна, з молочним соком рослина родини шовковицевих. В дикому
стані смоковниця являє собою куги, або невисоке деревце, в культурі —
велике дерево (до 15 м заввишки) з товстими, слабо розгалуженими
гілками. Листки великі, чергові, довгочерешкові, серцевидні,
3—5-лопатеві за формою (залежно від сорту листки можуть бути й іншої
форми). Квітки маленькі, непоказні, розміщені всередині м’ясистого
порожнистого суцвіття-сиконія з вузьким отвором зверху. Розрізняють З
типи квіток: чоловічі (тичинкові), жіночі короткостовпчикові, так звані
галові, і жіночі довго-стовпчикові, що дають плоди. Довгостовпчикові
квітки формуються в суцвіттях, які в процесі розвитку перетворюються на
великі соковиті супліддя-фіги. Чоловічі й галові квітки формуються в
суцвіттях, що мають менші розміри й завжди залишаються твердими (в них
утворюється пилок і розвиваються оси бластофаги, дорослі жіночі особини
яких запилюють довгостовпчикові квітки). У диких рослин смоковниці
обидва типи суцвіть містяться на одному й тому самому дереві, у
більшості культурних — на різних деревах. Існує багато сортів, у яких
супліддя розвивається без запилення — партеногенетично. Плоди — горішки,
що містяться всередині м’ясистого супліддя — фіги. Цвіте у квітні —
травні. Плоди достигають у липні — серпні.

Поширення. В дикому стані смоковниця росте в Середземномор’ї, Малій та
Південній Азії (в СНД зустрічається на Кавказі і в Середній Азії). В
Криму смоковницю культивують як плодову рослину. Заготівля і зберігання.
З лікувальною метою використовують супліддя, які збирають у період
повної стиглості і вживають свіжими або сушать, і листя смоковниці
(Роїіа Рісі сагісае). Листя збирають без черешків у червні — липні й
сушать у затінку, розстилаючи тонким шаром. Сухого листя виходить 20 % .

Хімічний склад. Сушені супліддя смоковниці містять 50—70 % цукрів, 5 %
пектину, 4—6 % білків, жири (1,3%), органічні кислоти (до 1 % ),
антоціанові глікозиди, слиз, вітаміни Вр В2, В6, С, РР, пантотенову й
фолієву кислоти, каротин, протеолітичний фермент фіцин та мінеральні
речовини (калій, кальцій, магній, фосфор, залізо). У листках рослини є
фурокумарини псорален і бергаптен, дубильні й смолисті речовини,
органічні кислоти, рутин (0,1 %), аскорбінова кислота (до 300 мг % ) та
ефірна олія.

Фармакологічні властивості і використання. Супліддя смоковниці виявляють
легку послаблюючу дію й використовуються при хронічних запорах. Як
дезинфікуючий і пом’якшувальний засіб супліддя застосовують при
бронхіті, сильному кашлі й пневмонії, зовнішньо, у вигляді полоскань,—
при ангіні й фарингіті. Як дієтичний продукт смоковницю рекомендують при
тромбоемболічних захворюваннях і захворюваннях серцево-судинної системи,
при анемії, для поліпшення травлення, ослабленим хворобою людям та в
геріатричній практиці. Вживання смоковниці протипоказане хворим на
цукровий діабет, при гострих запальних захворюваннях шлунково-кишкового
тракту, при сечокислому діатезі. Молочний сік рослини використовують у
народній медицині від бородавок, в умовах експерименту він затримує ріст
саркоми, згубно діє на гельмінтів. З листя смоковниці виготовляють
препарат псоберан, який призначають при вітиліго і гніздовій плішивості.
У народній медицині настій листя дають усередину при кашлі, бронхіальній
астмі, ентеритах і ентероколітах, при хворобах нирок.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020