Суниця лісова
Багаторічна трав’яниста з повзучими пагонами рослина сімейства
розоцвітих. Листя трійчате. Квіточки великі, білі в щитовидних суцвіттям
їх. Плоди – моди яскраво-червоного кольору, пахучі. Цвітуть в
травні-червні, плоди дозрівають в червні-липні.
Поширена в Європейській частині, в Західному і Східному Сибіру, на
Кавказі і Середній Азії. В плодах є аскорбінова кислота (вітамін С) –
20-50%, каротин, вітамін В1, цукор, яблучна і саліцилова кислоти,
пектинові речовини.
Ягоди збирають ранком, коли зникне роса, або вечором.
Використання в медицині: в якості сечогінного засобу, який сприяє
виділенню солей із організму, при подагрі, захворювання печінки,
селезінки, атеросклерозі.
Настій із листя є хорошим препаратом при лікуванні цинги; розширює
кровоносні судини.
Аір болотистий
Багаторічна трав’яниста рослина з товстим циліндричним коренем,
сімейства ароїдних. Листя прикореневе, почергове, вузьке, довжиною
60-120 см, шириною до 2,5 см. Стебло прямостояче, квітконосне, висотою
до 120 см. Квітки двопалі, дрібні, зеленувато-жовті, що висять на
м’ясистій осі квітконоса, утворюють товсті колосоподібні суцвіття. Плід
– багато сім’яна суха, червона ягода.
Росте аір на берегах річок та озер Сибіру, Уссурійського краю, рідше в
Казахстані і Середній Азії.
Кореневище аіра має ефірне масло, гіркий глікозид скорин, дубильні
речовини, аскорбінову кислоту. Трава аіра багата крохмалем.
В медицині використовують корінь аіра. Збирають його восени у
вересні-жовтні, або ранньою весною. Сушать його при tо 30-35оС.
Застосовують в медицині: корінь аіра використовують для проявлення
апетиту, при кишково-шлункових захворюваннях, гастритах, коліках,
гепатитах і холециститах.
Кмин звичайний
Дворічна рослина з прямостоячим стовбуром, 30-80 см висоти, сімейства
зонтових. Листя продовгувате, 2-3 перисті. Квітки дрібні, білі або
розоваті. Цвіте кмин в травні-червні. Плід подовгуватояйцевидна
двосім’янкова довжиною 3-5 мм, яка розпадається на 2 півплодика.
Росте біля доріг, на пагорбах та лерах. Поширений він на Кавказі, в
Сибіру, Європейській частині і частково в Середній Азії. Для
промисловості заготовляють на Україні, в Білорусі.
В плодах є ефірне кмінне масло, карвакрол, ожирне масло і жирні кислоти:
маслянка, лінолева, пальмітинова, стеаринова.
В медицині використовують плоди рослини, які збирають в липні-серпні,
коли плоди перших зонтиків побуріли, а інші – ще зелені. Сушать при tо
30-35оС. Зберігають на складах в мішках, в аптеках продають їх в
розфасовках по 100 г в коробках чи паперових пакетах.
Використовують в медицині. Кмин збуджує апетит, сприяє травленню, знімає
спазми органів з гладкою мускулатурою (кишківник, матка), сприяє
виділенню. Слизу та мокроти. В медицині використовують при кишкових
коліках, скупченні газів, атонії, ентериті. Використовують в зборі з
ромашкою, м’ятою, кропом, петрушкою.
Конвалія травнева
Багаторічна трав’яна рослина висотою 15-30 см, сімейства лілійних, з
тонким повзучим горизонтальним коренем. Надземна частина рослини
представлена двома прикореневими яскраво-зеленими листочками довжиною
10-20 см, шириною 4-8 см. Між листочками розволожена квіткова стрілка із
6-20 пахучих білих квіточок. Плід – червоно-оранжева. Кулеподібна
ягідка. Насіння – світло-жовте, довжиною 3-4 мм. Цвіте конвалія в квітні
– травні, плодоносить в серпні – вересні.
Росте ця рослинка в мішаних і широколистяних лісах, серед кущів.
Поділяється ця рослина на 4 види: конвалія травнева, конвалія
закавказька, мангасурська і японська.
У квітках конвалії міститься конвалятонсин, який при гідраліхі дає
строфінтидин і цукор рамному. В листі знайдено глікозиди, конваллозид,
який розщеплюється на конваллятоксин і глюкозу. Є ще ряд сердечних
глікозидів. В насінні є конвалозид, глікозиди корені – коваламарин.
Використовують в медицині? Препарати із конвалії широко використовують
при серцевих захворюваннях. Настій і сухий екстракт конвалії призначають
при неврозах серця разом х валеріаною, пустирником, боярошником. Із неї
виготовляють корглікон, який використовують для внутрішнього споживання
при гострій і хронічній формі недостатності кровообігу, при сердечній
недостатності, при парансизмальній тахікардії.
Мати-й-мачуха
Багаторічна трав’яниста рослина 1025 см висотою, сімейства
складноцвітних, з довгим повзучим кореневищем. Листя кругле,
серцеподібне, зверху голе, знизу волохате, 10-25 см в діаметрі. Квітки
золотисто-жовті, сцвітття – корзинки 2-2,5 см шириною. Плід – насінинка.
Цвіте ранньою весною до появи листочків.
В листі є гіркий глікозид, сітостерін, сапонін, галова, яблучна і винна
кислоти, каротиноїди, аскорбінова кислота, полісахариди. В медицині
використовують листя. Їх збирають в першу половину літа, сушать при tо
30-35оС. Листочки не повинні бути молодими, на смак – слабо гіркуваті,
слизисті, без запаху.
Використання в медицині: листя мати-й-мачухи використовують як
відхаркуючий засіб при бронхітах, ларингітах, бронхоентазах. Зовнішньо у
вигляді примочок в народній медицині листі застосовують при кашлі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
