UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРосійське законодавство 1-ї половини XIX ст. про охорону пам'яток цірковної старовини.(реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1695
Скачало167
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Російське законодавство першої половини

 

ХІХ століття про охорону пам’яток церковної старовини

 

У суспільно-політичне життя Росії період ХІХ – початку ХХ століть

увійшов як час становлення наукового пам’яткознавства – процесу

різностороннього вивчення та збереження численних старожитностей, що

дійшли з минулих епох, зусиллями окремих державних інституцій та

громадсько-культурних осередків. Цей процес визначальною мірою

стосувався і церковних реліквій, які складають значну частину

культурного надбання Росії впродовж усієї її історії. На межі ХІХ-ХХ

століть керуючий Синодальним архівом, автор низки статей з питань

охорони церковних старожитностей О.Львов писав: “...більшість речових і

писемних пам’яток, які відносяться до історії Росії загалом й історії

російської церкви зокрема, зосереджена в нас головним чином у

монастирях, церквах та інших установах духовного відомства. Тут більш

ніж де-небудь збереглися пам’ятки давнього російського зодчества,

іконопису, стінопису, церковне начиння, зразки стародавніх російських

шовкових і оксамитових тканин, вишивки та ін. На місцях збереглися ще

навіть і деякі предмети суспільно-побутового життя, напр., картини,

портрети, медалі, монети, гармати, пищалі, меблі і т.п. У церковних

ризницях і монастирських архівах знаходяться часто дорогі і за своїм

змістом, і в археографічному відношенні екземпляри давньої російської

писемності. В архівах ...різних колишніх і існуючих нині установ

духовного відомства лежать писемні вікові пам’ятки-документи...” [8,

1188].

 

Світська й духовна влада Російської імперії повною мірою усвідомлювала

важливість збереження церковних реліквій для вивчення історичної

минувшини. Але не менша роль відводилася їм як потужному факторові

насадження канонів офіційної імперської історичної науки та російського

православ’я, особливо на новоприєднаних наприкінці ХVIII – на початку

ХІХ століть землях (сюди входили і Волинь, Холмщина та Підляшшя), показу

особливої місії Росії в цивілізованому світі. Тому вже на початку ХІХ

століття в Росії на державний рівень починає ставитися питання

виявлення, взяття на облік, вивчення і збереження пам’яток церковної

старовини. Цей процес зумовив потребу в розробці законодавства про

охорону пам’яток, яке визначальною мірою мало стосуватися і церковних

реліквій.

 

Початки законодавчих актів першої половини ХІХ століття стосовно

церковних старожитностей пов’язані з утворенням у 1804 році при

Московському університеті Товариства історії і старожитностей

російських. Головне завдання цього наукового осередку полягало спочатку

у вивченні і публікації давніх літописів. Археографічна спрямованість

діяльності Товариства зумовила появу указу Синоду від 6 червня 1804

року. Документ став відповіддю на звернення міністра освіти з проханням

видати Товариству тексти давніх літописів і хронографів, що зберігалися

в багатьох установах духовного відомства, для зняття з них копій. Синод

наказав при цьому, щоб єпархіальні архієреї і настоятелі, “...складаючи

наявним у бібліотеках російським оригінальним літописам і хронографам

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ