UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРелігія як сфера духовної культури, її елементи і структура (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3732
Скачало532
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

11.2. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура.

 

З'ясуємо суть зв'язку релігії та духовної культури. Філософія свого часу

розробила поняття "духовне виробництво" для характеристики виробництва

ідей, знань, уявлень, художніх цінностей. Ймовірно, саме продукти

духовного виробництва в широкому розумінні й складають елементи духовної

культури.

 

В основі теологічних концепцій розуміння духовної культури лежить ідея

щодо визначальної ролі релігії в розвитку цивілізації та культури.

Стосовно православ'я дану ідею на початку XX ст. розвивав російський

релігійний філософ П. Флоренський (1882— 1937 рр.), який доводив, що

саме релігія створює культуру, складає її зміст, виконує ті самі

функції, що й мистецтво, наука, мораль. Похідним тут є етимологічне

виведення ним поняття "культура" з слова "культ". Оскільки слово

"культура" має корінь "культ", вважав православний мислитель, то й сама

культура, культурні цінності є лише похідними культу.

 

На дохристиянських етапах розвитку суспільства, на думку П.

Флоренського, людина орієнтує власну Діяльність на "матеріальні

інтереси", розвиваючи лише матеріальну культуру. "Одухотворятися" душа

лю-Дини починає лише після Ісуса Христа. Саме з "Бого-явлення"

особливого значення у духовно-історичному розвитку набуває Софія,

Божественна Премудрість, яка виводить людину зі стану "духовного сну" і

забезпечує розвиток духовної культури. П. Флоренський розробляє власну

концепцію, яка здобула назву «софоологія» де намагається висвітлити

духовність людини як результат дії Софд, що є проміжною ланкою між Богом

і людиною, наближає першого до останньої і повертає останню до першого.

Він певним чином заперечував творчу діяльність людини як справжнього

творця культурних цінностей, не враховуючи динамізму історичного

розвитку культури.

 

Сучасні православні богослови, йдучи за Флоренським, визначають духовну

культуру як неземне, надприродне явище, обмежують її лише релігійними

ідеями та морально-релігійними вимогами. При цьому не беруться до уваги

матеріальна основа! культури, її значення, нерозривна єдність матерії-

альної і духовної сторін культури.

 

Подібна точка зору існує в католицькій та протестантській культурології.

Зокрема, в пастирській конституції, схваленій II Ватиканським собором

(1962—1965 рр.), підкреслюється, що християнське віровчення обновлює і

очищує духовну культуру, підносячи її розвиток на новий щабель.

Протестантська теологія також розглядає релігію як субстанцію духовної

діяльності людини, як форму осмислення і правильного сприйняття

культурних цінностей.

 

У свою чергу, мусульманські культурологи називають іслам

"цивілізаторською релігією" і стверджують, що всім досягненням в науці,

культурі мусульманський світ зобов'язаний ісламу.

 

Таким чином, наведені богословські системи вважають релігію тією єдиною

основою, лише на грунті якої могла виникнути і досягти висот духовна

культура.

 

З наукової точки зору, духовна культура виступає механізмом передачі

нагромаджених суспільством різноманітних цінностей і традицій, охоплює

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ