UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПриродничо-наукове вільнодумство (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1474
Скачало275
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

V.5. Природничо-наукове вільнодумство. Особливу увагу необхідно звернути

на те, що, крім свого за-гальнофілософського аспекту, в запереченні

релігії вільнодумство досить часто зверталося до природничих наук.

 

Позитивні знання про живу та неживу природу, про людський організм,

одержані у процесі практичної діяльності, не одразу почали конфліктувати

з релігійним світорозумінням. Тривалий час вони без явних суперечностей

вкладалися у його рамки. Часто служителі культу, переслідуючи культову

мету, самі брали участь у дослідженнях природи. У давнину єгипетські та

вавилонські жреці, аби від імені богів передвістити початок розливів

Нілу, Тигру та Євфрату, вели спостереження за рухом небесних світил,

періодичністю пір року, складали календар. Ченцями були й такі вчені та

мислителі середньовіччя, як Р. Бекон, М. Кузанський, М. Коперник. Вони

щиро вірили в те, що одержані ними як підсумок досліджень та роздумів

висновки допоможуть краще пізнати волю Господню.

 

Однак на певному етапі зростаюча кількість природничо-наукових знань

увійшла в конфлікт з релігійним світорозумінням. Цей конфлікт дедалі

більше поглиблювався, виявляючи непереконливість релігійних поглядів.

 

У давнину найбільш розвинутою спробою протиставити релігійному поясненню

світу його природне пояснення було, як вже зазначалося, атомістичне

вчення Демокріта, Епікура, Лукреція. Головну ідею — визнання існування в

основі речей найдрібніших неподільних рухомих частинок — атомісти

підкріпили знаннями, почерпнутими в результаті спостережень за різними

явищами повсякденного буття. Проте це були лише здогадки, які набагато

випереджали свій час.

 

Успіхи природознавства XVI ст., вінцем яких стало геніальне відкриття М.

Коперника, послужили матеріалом для створеної Д. Бруно пантеїстичної

концепції Всесвіту. За нею, Всесвіт ототожнюється з Богом, не має меж у

просторі та часі, заповнений безліччю світів, де навколо своїх осей

обертаються населені розумними істотами планети.

 

Значення теорії М. Коперника вийшло далеко за межі її астрономічного

змісту. Об'єктивно його теорія нового розуміння місця людини у всесвіті

закликала відмовитися від уявлення про біблійного антропоморфного Бога,

що керує, подібно до самодержця, ходом подій у світі.

 

Позбавивши Землю значення центру Всесвіту і встановивши її справжнє

місце як однієї з планет, що рухаються навколо Сонця, вчення М.

Коперника припускало існування інших світів, подібних до Сонячної

системи.

 

Для керування Всесвітом, який не має меж і включає безліч світів, Бог

міг бути допущений тільки як безлика активна сила, розлита повсюди в

природі, але яка не є особистістю. Для Д. Бруно Бог — це душа світу,

нерозривно з ним злита.

 

Успіхи математики та механіки в XVII—XVIII ст. привели до розвитку

деїстичних поглядів. Всесвітні закони механіки сприяли створенню

механістичної картини світу, в якій Бог виявився непотрібним для опису

Всесвіту.

 

Відкидаючи ідею Бога як керуючого природою, механістичне світорозуміння

залишало йому функції лише творця першоматерії та першодвигуна.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ