UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичні аспекти легалізації українськогї греко-католицької церкви (1987-1991 рр.) (пошукова робота)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1877
Скачало284
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота на тему:

 

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ

 

УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

 

(1987 — 1991 рр.)

 

Важливою складовою українського національно-визвольного руху кінця 80-х

— початку 90-х років став широкий суспільний рух за відновлення

діяльності Української греко-католицької церкви (УГКЦ), який за своїми

маcштабами вийшов за рамки суто релігійного питання, набувши політичного

характеру.

 

Як відомо, полем діяльності УГКЦ були, в основному, території нинішніх

західноукраїнських областей — Львівської, Івано-Франківської,

Тернопільської і Закарпатської. За радянськими даними у 1945 р.,

напередодні заборони, церква мала в своєму підпорядкуванні 5 єпархій,

3100 парафій, 53 монастирі, академію, 3 семінарії, в її складі були

митрополит, 12 єпископів, 2330 чол. духовенства і майже 3,5 млн.

віруючих [1]. Після проведеного за ініціативою сталінського

тоталітарного режиму Львівського церковного собору у 1946 р. УГКЦ була

оголошена розпущеною, її церковна організація насильно ліквідована.

Тисячі священиків, в тому числі представники вищого духовенства на чолі

з митрополитом Йосипом Сліпим, були кинуті в гулагівські табори, сотні

змушені були перейти у підпорядкування Московського православного

патріархату, а вцілілі служителі УГКЦ пішли в підпілля [2].

 

В українському зарубіжному середовищі вживалась інша назва — Українська

католицька церква (УКЦ), а радянська пропаганда використовувала термін

“уніатська церква”.

 

Викорінюючи глибинну релігійність західних українців, закриваючи та

перетворюючи на господарські будівлі церкви і храми УГКЦ, насаджуючи

войовничий атеїзм, комуністична ідеологічна система була впевнена в

незворотності цього процесу. Намагання чинити опір партійній політиці з

боку прихильників забороненої церкви карались арештами, ув‘язненнями,

утриманням в психіатричних закладах. Навіть в умовах проголошеної

М.Горбачовим “перебудови” та “демократизації” загальний характер методів

діяльності партійних органів в західному регіоні не тільки не змінився,

але набув ознак оновленого ідеологічного фронту боротьби з проявами

“релігійного екстремізму” [3].

 

Як не парадоксально, але союзником партапарату у здійсненні

комуністичної практики викорінення греко-католицизму на

західноукраїнських землях виступала Російська православна церква (РПЦ),

яка після “самоліквідації” УГКЦ зайняла її місце і, фактично,

підтримувала існуючий політичний режим. Тому в умовах розпочатого у 80-х

роках процесу боротьби за легалізацію УГКЦ саме партійні органи та РПЦ

зайняли чітко виражену антикатолицьку позицію. Перші вважали відновлення

греко-католицької церкви небажаним насамперед з політичних міркувань —

протягом кількох десятиліть УГКЦ в комуністичній пропаганді була тісно

“прив'язана” до українського націоналізму.

 

Оскільки ідеологічні стереотипи були доволі стійкими, то в умовах

суспільних змін їхній злам неминуче міг привести до необхідності

визнання помилковими (якщо не злочинними) дій комуністичної влади по

відношенню до ліквідованої УГКЦ зокрема, та повоєнної політики в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ