UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтруктура Луціко-Житомирської, Римо-Католицької діецезії в кінці XVIII - на поч. XX ст.(реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1609
Скачало227
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Структура Луцько-Житомирської римо-католицької

 

дієцезії в кінці XVIII – на початку ХХ ст.

 

У радянській історіографії праці, присвячені історії католицької церкви,

з’являлися рідко, до того ж у них, як правило, розглядалася

соціально-економічна історія, а питання адміністративної структури

римо-католицької церкви не отримали достатнього висвітлення. Поза увагою

радянських дослідникі, зокрема, залишався період діяльності католицької

церкви XVIII – початку ХХ ст., тобто під час перебування українських

земель у складі Російської імперії.

 

У статті планується розглянути становище католицької церкви в

Луцько-Житомирській дієцезії, її внутрішню організацію та

адміністративну структуру. Це дасть змогу детальніше ознайомитися з

історією римо-католицької церкви на Волині та побачити становище цієї

церкви у державі.

 

В основу статті покладено документи з Державного архіву Житомирської

області, де широко представлені статистичні матеріали ХІХ – початку ХХ

ст., які висвітлюють становище римо-католицької церкви у деканатах та

дієцезії, кількість духовенства та віруючих, костьолів і монастирів,

динаміку народжуваності та смертності, територію тощо.

 

Дієцезія – це територіально-адміністративна одиниця організації

римо-католицької церкви. До поділів Речі Посполитої до Луцької дієцезії

входили парафії майже всієї Волині, Підляшшя, Брацлавщини і Полісся, які

утворювали 14 деканатів (церковно-адміністративних одиниць, що

об’єднували парафії на певній території дієцезії) [4, 309-312].

 

У роки поділів Речі Посполитої (1772-1795) організація католицької

церкви зазнала значних адміністративно-територіальних змін. 6 (17)

вересня 1795 року указом Катерини ІІ було ліквідовано серед інших Луцьку

дієцезію, на зміну якій з’явилась Пінська. До її складу ввійшли

Волинська та Мінська губернії. Очолив новостворену дієцезію київський

єпископ Цецішевський.

 

Політика імператриці стосовно католицької церкви базувалася на таких

засадах: духовенство не повинно було підкорятися ніякій владі, що

знаходилася поза кордонами імперії, перебування іноземного духовенства

на території Російської імперії заборонялося, те духовенство, яке не

присягло на вірність цариці, позбавлялося духовного сану.

 

Жорстка політика царської влади щодо католицької церкви змінилася після

смерті Катерини ІІ. Її наступник на троні Павло І запросив до Петербурга

останнього апостольського нунція в Польщі Лаврентія Літту для здійснення

реорганізації римо-католицької церкви в Росії. Після низки узгоджень із

владою у 1798 році відбувається новий розподіл дієцезій: було створено

шість нових дієцезій і серед них – Луцько-Житомирську. Єпископом

Луцько-Житомирської дієцезії залишається Каспер-Казимир Цецішевський.

 

За період з 1795 по 1914 рр. у Луцько-Житомирській дієцезії змінилося

сім єпископів: Каспер-Казимир Цецішевський (1798-1828), Михайло

Півницький (1831-1845), Каспер Боровський (1848-1883), Симон-Мартин

Козловський (1883-1891), Кирило Любовідзький (1897-1898),

Болєслав-Єроним Клопотовський (1899-1901), Кароль-Антоній Недзялковський

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ