UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФілософія середньовіччя (курсова робота)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5035
Скачало576
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Філософія середньовіччя

 

План

 

Формування середньовічної філософської парадигми.

 

Християнсько-середньовічна патристика.

 

Середньовічна схоластика. Реалізм і номіналізм.

 

Філософія Фоми Аквінського.

 

1. Феодальний спосіб життя, який був панівним в Європейському

Середньовіччі, на відміну від античності (орієнтованої на

предметно-речове бачення світу), формував бачення реальності “за образом

і подобою”, в цьому плані людина феодального суспільства постає

“духовною людиною”, тобто такою, що усвідомлює себе насамперед

“одухотвореною”(такою, що має духу), а не просто тілесною (чи

природною) істотою. Адже навіть власність феодала становить передусім (і

безпосередньо) люди, або як тоді було тоді висловлюватися, - “душі”.

 

Безпосереднім виявом особистого людського характеру соціальних відносин

феодальної доби і виступає духовність. Не заперечуючи реальності

речового світу суспільства свідомість середньовіччя тлумачить її як

“зовнішню видимість” більш фундаментальної реальності – духовного світу.

Тому ключ до розв‘язання всіх, у тому числі і суто “земних” проблем

середньовічна людина шукала у сфері духу.

 

На цьому “ґрунті” і починає формуватися нова (середньовічна) філософська

парадигма, ідейно-світоглядним змістом якої стає духовне ідеальне

тлумачення реальності. Оскільки найдосконалішим втіленням мислиться Бог,

то теологія (богослов‘я) підносить за цих умов на рівень

“найголовнішого” знання, здатного дати вичерпні відповіді на всі

“загадки буття”. Звертаючись до духовності як до вищого віднині критерію

реальності, нова християнсько – середньовічна думка проголошує

“неістотними”, тільки тілесні характеристики людського індивіда, які

раніше (в античності) оцінювались, як найзначніші. “Нема різниці поміж

юдеєм та геллеєм”, “нема чоловічої статі або ж жіночої, бо всі ви один у

Христі Ісусі”. Подібні твердження заперечують традиційні критерії оцінки

індивідів, утверджують натомість духовні критерії. Ці твердження ніби

задають “ключ” для нового прочитання книг Старого Заповіту.

 

Згідно з міркуванням, що їх знаходимо насамперед у посланнях Апостола

Павла, іудеї, які (за Старим Заповітом)спершу були “обраним народом”,

неправильно зрозуміли божу “благу звістку”, тлумачили її як закон,

“букву”, а не як дух. Тому юдеї, мовляв і втратили свою “обраність”,

тому і тому і знадобилися і Новий Заповіт і новий обраний народ –

християни “які не знають ні юдея, а ні геллея”, тобто обраність яких

визначається їхньою духовною, а не “тілесною” (кровноспорідненою,

етнічною і т.п.) спільністю. Саме тому християни і стали служителями

Нового Заповіту, його духу, адже буква вбиває, а дух оживляє.

 

Легко зрозуміти, що в межах античної тілесно-речової цілісності буття

індивід розглядав свою включеність в ціле, яке щось саме собою

зрозуміле. “Громадянин старогрецького міста, - писав О.Лосєв, - досить

обмеженого за розмірами (але ототожнюваного з космосом взагалі) і тому

цілком охоплюваного “зором”, наочного даного, відчувають свій органічний

зв‘язок з цілим, з державою”людина, індивід постають тут соціальною

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ