UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧернецтво. Історія виникнення і поширення (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2654
Скачало399
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ЧЕРНЕЦТВО. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

 

Чернецтво не було винаходом західноєвропейського середньовіччя. Вже в

перші століття нашої ери в Єгипті, Сирії, Палестині і Малій Азії,

напуваючи, вилися люди, що бажали "послужити Богу" своїм особливим

образом. Вони поселялись у печерах, пустелях, інших важкодосяжнихх

місцях, харчувалися дикими плодами, корінцями трав, їстівними комахами.

Цих пустельників приймали як святих адже вони відмовилися від життя в

грішному світі поруч із грішними людьми і вибрали самий прямий шлях до

порятунку.

 

Перші ченці пам'ятали про слова Ісуса звернених до учнів; Христос радив

їм не піклуватися про їжу й дах над головою. Якщо людина по сьогоденню

вірить у Бога, то Бог дасть йому все необхідне, як дає птицям небесним.

Тому відокремлене убоге життя ченців-пустельників було знаком щирої,

непохитної віри.

 

Багато хто зі східних ченців придумували для себе додаткові випробування

на стійкість: вони роками не виходили зі спеціально виритих ям чи ж не

сходили з особливих узвиш, що називалися "стовпами". Деякі брали на

себе зобов'язання мовчати все життя, не змінювати одяг і не

митися...Таких ченців називали "подвижниками" (по "подвигу" віри, який

вони робили); вони-те найчастіше і селилися в горах і порожніннях.

 

Подвижники прагнули уникнути людського сусідства і жили кожен поодинці.

На заході Європи таке чернецтво прищеплювалося із працю-клімат

 

тут був більш суворим, та й звичка до громадського життя було сильно ще

з римських часів. Тому в західній частині Римської імперії (спочатку в

Італії) поширився інший різновид східного чернецтва: чернечі гуртожитки,

монастирі.

 

Спочатку вони були дуже невеликі. Трохи "братів" (так називали себе

ченці) поєднувалися для праведного життя під посібником настоятеля (його

називали "батьком"), якого вибирали всі члени чернецької громади. Не

можна сказати, що брати, що вступили в монастир поривали з світом

цілком, як це робили єгипетські стовпники й повчальники. Просто чернеча

громада заміняла їм великою мир, повний несправедливостей і насильства.

Усе майно братів було загальним, загальним було і їх невелике

господарство. Брати спільно молилися Богу, підносячи молитви як за себе,

так і за всіх християн, що живуть мирським життям. Вважалося, що

молитви ченців, людей "святого життя", легше всього досягають Добродії.

Кількість таких маленьких гуртожитків, обителей (як правило, 5-10

чоловік) стало швидко збільшуватися приблизно з 500 р., коли Західна

Європа піддалася руйнівним варварським вторгненням. Тепер в обителях

нерідко рятували не тільки душу, але і життя, а деколи і багатство.

Чернецькі обителі перетворюються в притулки безлічі випадкових людей,

нерідко далеких не тільки від високих помислів про Бога, але і від віри

взагалі.

 

До початку VI в. усім було ясно, що обителі Заходу мають потребу в самій

серйозній реформі. Хтось повинний був подати приклад монастирського

життя, у який братерське звертання ченців один з одним сполучалося б із

найсуворішою дисципліною. Молитву випливало сполучити з фізичною працею

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ