UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПавло Федюк - укр.новеліст кінця ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1164
Скачало170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

“Рівному йому не бачу

 

в сучасній українській прозі... “

 

(Михайло Осадчий).

 

Павло Федюк –

 

український новеліст

 

кінця ХХ ст.

 

Народився в селі Рушури на Коломийщині на самого Івана-Купала 1948 р.

у “самому пеклі”, як пише сам письменник.

 

Своє дитинство згадує, як кровавий кошмар.

 

Про те страхіття геноциду, яке вчинили мадярські фашисти в травні 1943

р. він написав у своїй художньо-документальній повісті “Рунгурська

трагедія”. Про весь той жах йому розповіла мати, тато і ті очевидці, що

вирвалися з того пекла, яким стало рідне село, в якому одночасно палало

630 дворів, а мадярські карателі вбивали все, що попадалося їм під руки.

В селі мадяри вбили тоді 85 чоловік, з них 15 дітей – 7 немовлят.

Взагалі вбито біля 2,5 тис людей. Чотири місяці у селі стояв фронт. У

його діда було 14 душ родини, живим залишився тільки Павлів батько.

 

“Над селом мого дитинства стояла густа хмара смертей, жіночого

голосіння, яке переривали хіба що лише вибухи та автоматні черги. І все

це творилося аж до кінця 50-х рр.”

 

Ось такі картини бачили дитячі очі письменника щодня. Мати постійно

сушила сухарі, і завжди стояли спаковані речі, тому що кожної хвилини

могли прийти і відправити у висилку.

 

Не було що їсти, в що одягтися, тому що всі зароблені гроші в лісі йшли

на податки, бо за недоїмку – висилка в Сибір. Батько Павла Федька навіть

зрізував у саду яблуні, бо за них здирали великі податки, так що та

яблуня не могла того відродити навіть за 10 років.

 

В дитинстві він дуже часто хворів. Кілька раз помирав. На 3-му році

лежав уже чорним полінцем, коли до хати зайшов тато і сказав: “Ади, те,

що я найбільше люблю, те Бог хоче в мене відібрати. А най краще умре,

ніж я маю дивитися, як воно мучиться”. З цими словами і пішов робити

труну. Та якась циганка допомогла йому видужати.

 

Батько загинув, коли Павлові було 10 років. З того часу і почалося його

самостійне трудове життя. Крім господарки залишилось 10 бджолиних сімей.

 

 

Коли одного разу в час роїння бджіл, він обдивлявся вулики, його дуже

сильно обжалили бджоли. Він кілька днів лежав нерухомо, почалася

алергія.

 

Служив у радянській армії. Служба здавалася йому медом, бо можна було 3

рази попоїсти теплої страви.

 

Після армії влаштувався кореспондентом у Верховинську райгазету

“Світанок”. Він писав новели, нариси і записував гуцульський фольклор,

легенди, демонологію, які потім лягли в основу його творів.

 

У 1971 р. він вступив на перший курс факультету журналістики

Львівського державного університету. 12 років після відкриття нашої

студентської організації прийшлося займатися лісозаготовками в Удмуртії

та Приураллі.

 

У 1978 р. він помирав третій раз. Вантажівка ЗІЛ-130 перекинулася на

великій швидкості і загорілася.

 

Про видання книжки не могло бути й мови. Його ім’я було в списку

заборонених. Аж у 1988 р. Євгенові Гуцакові якось вдалося провести

цензуру і його книжка “Нічна зозуля” вийшла у світ, за неї його прийняли

до Спілки письменників України.

 

У вересні 1992 р. П.Федюк і Левко Різник налагодили видання газети

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ