НАУКОВА РОБОТА
на тему:
ІСТОРІЯ СЕЛА КОБАКИ НА КОСІВЩИНІ
Одним з наймальовничіших і найстаріших сіл Покуття є село Кобаки. Пера
письмова згадка датується 1442 роком. В письмових згадках воно
іменується “Здвиженем”, а на початку сімнадцятого століття село почало
носити назву – Кобаки, яка збереглась і донині.
В 1772 році наш край попав під владу Австро-Угорщини, але незважаючи на
всі труднощі, передові люди села тягнулись до світла, до освіти.
Спочатку грамоти кобаківчан навчали сільські дяки, а в 1818 році в селі
була побудована школа, одне з перших на Покутті.
Першим учителем у ній був справжній ентузіаст шкільної освіти Антон
Кропильницький.
У 1849 році було добудовано школу, вона стала двоповерховою. В село
прибув ще один учитель Микола Колдун як. Разом з Антоном Кропильницьким
він зробив багато корисного для поширення освіти і культури села, а коли
австрійський уряд дозволив організувати при сільських громадських урядах
читальні, то в Кобаках була заснована одна з перших на Покутті сільська
читальня. До неї горнулись, мов до світла і тепла сонця, сільська
молодь.
Селяни на пожертвувані гроші купували книжки та журнали, що друкувались
у Львові та Коломиї.
Великою популярністю серед кобаківчан користувався журнал “Русалка
Дністрова”, а згодом у селі появився Шевченків “Кобзар”…
В селі виросла молода генерація активних громадських діячів – в особах
Василя Букатчука, Григорія Григорака, Дмитра Петриняка, Івана Чепіги та
інших.
Першим головою читальні був учитель-пенсіонер Антон Кропильниць кий, а
після нього – Іван Чепіга.
У 1900 році в селі була заснована читальня “Просвіти”, вона знаходилась
у помешканні Андрія Клима.
У 1907 році в Кобаках було побудовано Народний дім, куди було
переведено читальню “Просвіти”.
У 1911 році при читальні “Просвіта” учитель Василь Царинюк організував
хор. З великим успіхом відбувся концерт присвячений 100-річчю від дня
народження відомого поета і просвітителя Маркіяна Шашкевича.
У 1920 році селянами було вирішено збудувати приміщення нового
Народного дому, у цьому їм допоміг матеріально Василь Андрука, який
перебуваючи в Канаді, організував серед емігрантів збір коштів для
будівництва Народного дому – близько 3 тисячі доларів.
Косаківський Народний дім був одним зі найкращих на Покутті.
У 1947 році в Кобаках був заснований колгосп, названий іменем
письменника-земляка Марка Черемшини.
При клубі почали діяти гуртки художньої самодіяльності: хоровий,
інструментальний та драматичний, а сільська бібліотека стала справжнім
вогнищем культури.
Тривалий час завідуючим Косаківської бібліотекою працював справжній
книголюб і просвітитель Василь Ангеленюк.
Косаківська бібліотека стала однією з найкращих сільських бібліотек
району і області.
Після “сталінських” голодоморів Косаківські ниви почали щедро
врожаїтись. Справжні працелюби села були удостоєні високих урядових
нагород, а завідуючи сільським медичним пунктом Марія Олексіївна Радиш
була нагороджена Зіркою Героя праці України.
В Кобаках тривалий час жили і працювали відомий українських новеліст
Марка Черемшини та композитор Михайло Гайворонський – автор
славнозвісної пісні “За світ встали козаченьки”.
В Кобаках народився і поет Дмитро Осічний – автор двох поетичних збірок.
В післявоєнні роки в Кобаках було споруджено пам’ятники Марку Черемшині
та Созонту Букайчуку – визначному еволюційному діячеві Західної України.
В наш час багато корисних справ зробили голова сільвиконкому Василь
Дмитрович Палічук та секретар виконкому Марія Миколаївна Яремій.
Вони постійно допомагають односельчанам в організації торжеств весни,
днів пісні й танцю, днів тваринника, “золотої осені” та багатьох інших
дат.
У селі Кобаки живе і працює поет-односелячанин Володимир Григора – автор
поетичних збірок та багатьох популярних пісень, музику до яких написали
композитори, що народились або жили в Коломиї. Серед них – Анатолій
Кос-Анатольський, Дмитро Циганков, Степан Ткачук, Євген Бондаренко та
інші композитори.
Прекрасне, відоме всій Україні село Кобаки.
Відомий новеліст – кобаківчанин Марко Черемшина писав про нього “леліяв
би, як паву, як запашну отаву”, “Співав би для нього жайворон”.
У 1983 році за успіхи у виконанні завдань господарського і соціального
будівництва Кобаки були нагороджені Почесною грамотою Президії Верховної
Ради України.
Енергійним, повнокровним життям вирують сучасні Кобаки, хоч труднощів,
як всій Україні, є в їхньому життя багато, але кобаківчани свято вірять,
що з Божою поміччю вони подолають їх і розквітне різне село – на радість
сучасникам і нащадкам, як вічна українська чарівна калина.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
