Поняття про мислення.
Форми логічного мислення
План
Поняття мислення та пізнання.
Роль абстрактного мислення у пізнанні.
Логіка та формальна логіка
Основні форми логічного мислення
Поняття істинності характеризує думки, перед усім судження, а поняття
правильності – зв’язки між думками у формі міркувань.
Міркування – це зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних
висновків.
Істинними є думки, які в принципі, загалом, відповідають дійсності за
своїм змістом. У формальній логіці абстрагуються від проблеми
відносності істини й розглядають думки як такі, за якими закріплене
одне і лише одне логічне значення – або істина або хиба.
Правильне міркування – міркування, в якому одні думки ( висновки ) з
необхідністю випливають з інших думок ( засновків ).
Метою пізнання є одержання істинних знань. Для того, щоб одержати такі
знання за допомогою міркувань, треба, по-перше, мати істинні засновки, а
по-друге, правильно їх поєднувати, міркувати за законами логіки. При
використанні хибних засновків припускаються фактичних помилок, а при
порушенні законів логіки, правил побудови міркувань роблять логічні
помилки. Фактичних помилок, як і логічних, певна річ, треба уникати, що
не завжди вдається. Що ж до логічних, то людина високої інтелектуальної
культури може уникнути цих помилок, оскільки давно вже сформульовано
основні закони логічно правильного мислення, правила побудови міркувань
і навіть осмислено типові помилки в міркуваннях.
Як граматика вивчає форми слів та їх поєднань у речення, абстрагуючись
від конкретного змісту мовних виразів, так і логіка досліджує форми
думок та їх поєднань, відволікаючись від конкретного змісту цих думок.
Щоб виявити форму думки чи міркування, їх необхідно формалізувати.
Формалізація – побудова моделі, в якій змістовним думкам і міркуванням
відповідають формальні аналоги.
Формалізація дає змогу виявити загальні структури думок, сформулювати на
цій основі загальні закони і правила міркування, завдяки чому можна
змінити будь-яке змістовне міркування, фрагмент тексту чи й цілий текст
відповідною системою формул.
Науки іноді поділяються на точні і неточні (останній термін
використовується рідше). Цей поділ має умовний характер. Але якщо
вдатися до нього, то формальна логіка явно тяжітиме до точних наук.
Проте і в ній є багато “неточного”, невизначеного, дискусійного. Тому
інформація про подібні проблеми має велике значення для розвитку
критичного, творчого мислення. Тим більше, що існує думка, ніби
абсолютизація формально-логічних знань може спричинити схильність до
догматизму.
Логіка – це наука, яка вивчає закони і форми мислення.
Важко перелічити всі існуючі визначення поняття мислення. Загалом, є дві
тенденції в перекручуванні змісту і обсягу цього поняття – надто вузьке
визначення і надто широке. Першим різновидом надто широкого розуміння
поняття мислення є ототожнювання його зі “свідомістю”.
Другим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є те, згідно
з яким до мислення відносять діяльність митця в процесі створення
художніх образів, інтуїція, а іноді навіть деякі форми відображення
високоорганізованих тварин – так зване предметне мислення тощо. Не
абсолютизуючи це визначення, будемо виходити з того, що мислення – це
вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в
цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні істотних
властивостей, зв’язків і відношень, предметів і явищ.
Іноді поняттю “мислення” надається надто вузьке значення.
Загальновідомо, що до мислення відносять діяльність як розуму, так і
розсудку. А “законами мислення”, тими законами, які вивчаються
формальною логікою, фактично вважаються закони міркування. Тому поняття
мислення у визначенні предмета логіки використовується у вузькому
значенні. Виходячи з цих обставин, очевидно, раціональніше вважати, що
формальна логіка вивчає закони розсудкової діяльності людини
Є проблеми і щодо форм мислення. Оголосивши форми мислення (поряд із
законами) предметом вивчення логіки, нечітко визначають, чому в центрі
її уваги є саме поняття, судження і умовиводи, а не інші форми мислення.
До того ж залишається не з’ясованим, які з цих форм є формами мислі
(думки), а які – формами мислення, тобто руху думок. Деякі автори
стверджують, ніби поняття і судження належать до форм думки (мислі), а
умовивід – до форм мислення. Поняття, справді, більше тяжіє до форми
думки, а судження – до форми мислення.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
Що таке мислення?
Яке визначення має формалізація?
Яке значення має знання логіки?
Які міркування називають правильними?
ЛІТЕРАТУРА
Тофтул М.Г. Логіка. – К.,1999 – С. 332
Гетманова А.Д. Учебник по логике. – М., 1995
Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 32
Марценюк С.Н. Логіка (курс лекцій). – К., 1993. – С. 163
Руденко К.П. Логіка. – К., 1976. – С. 139
Український правопис. – К., 1996. – С. 44
КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ
РЕФЕРАТ
на тему:
“МИСЛЕННЯ ТА ПІЗНАННЯ”
Виконала студентка
групи Ю – 22
Фіцай Олена
Викладач: Ганущак М.В.
КОЛОМИЯ’99
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
