UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМодальність суджень (реферат)
Автор
РозділЛогіка, формальна логіка, юридична логіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1021
Скачало372
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Модальність суджень

 

Модальність – характеристика судження, яка визначається принципом

розрізнення об’єктивно можливо, дійсного і необхідного.

 

Йдеться про об’єктивну модальність. А формальну логіку цікавить

передусім логічна модальність, яка полягає в ступені встановленої

достовірності думок завдяки тому чи іншому різновиду судження.

 

За об’єктивною модальністю судження поділяються на судження

необхідності, дійсності та можливості.

 

Наприклад: „Після весни настане літо” (судження необхідності); „Літо в

цьому році тепле” (судження дійсності); „В теперішньому тисячолітті

людство може назавжди відмовитися від війн” (судження можливості).

 

За логічною модальністю, тобто залежно від ступеня їх доведеності,

судження поділяється на проблематичні (ймовірні) і достовірні.

 

Проблематичне судження – судження, в якому щось стверджується чи

заперечується в певним ступенем припущення. Наприклад: „Причиною масової

загибелі огірків, мабуть, є низька температура”. Проблематичні судження

треба відрізняти від суджень можливості. Вони фактично є судженнями про

судження.

 

Достовірне судження – судження, що містить знання, обґрунтовані,

перевірені практикою.

 

Наприклад: „Тварини дихають киснем”. Складне судження – судження, до

складу якого входять два і більше суб’єктів, або два та більше

предикатів, або два та більше і суб’єктів, і предикатів. Складні

судження поділяються га безумовні та умовні.

 

Безумовні судження поділяються на єднальні, розділові, поділяючі та

множинні.

 

В єднальних судженнях, а відміну від простих, наявне твердження чи

заперечення про належність предметові двох чи більше ознак. Оскільки в

єднальних судженнях може йтися як про один предмет, так і про множину

(повну чи неповну) предметів, то вони, так само, як і прості,

поділяються на одиничні, загальні і часткові.

 

У предикаті розділового судження, як і в предикаті єднального,

вказується на дві чи більше ознак. Проте, на відміну від єднального в

розділовому судженні не стверджується, о всі ці ознаки належать

предметові судження.

 

Поділяючі судження належать до розділових. Їх специфіка полягає втому,

що в них дається повний перелік різновидів предмета думки.

 

У множинних судженнях суб’єкт завжди є складним, а предикат може бути як

складеним, так і простим. Наприклад: „Залізо, свинець та деякі інші

метали тонуть у воді”.

 

Умовне судження – судження, в кому відображається залежність того чи

іншого явища від тих чи інших обставин і в якому підстава і наслідок

з’єднуються з допомогою логічного сполучника „якщо, то...”.

 

Наприклад: „Якщо всі метали перебувають у твердому стані, то це

стосується і ртуті”. В умовному судженні треба розрізняти підставу і

наслідок.

 

Так, у наведеному прикладі підставою служить думка „якщо всі метали є

твердими тілами”, а наслідком – „то і ртуть є твердим тілом”.

 

Для розуміння сутності умовних суджень важливо осмислити зв’язок між

підставою і наслідком: залежність наслідку від підстави і підстави від

наслідку.

 

 

0

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ