UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПАСКАЛЬ: точка повернення, підстановка аргументів, зберігання змінних (реферат)
Автор
РозділІнформатика, компютерні науки
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1654
Скачало181
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ПАСКАЛЬ: точка повернення, підстановка аргументів, зберігання змінних.

 

 

 

1. Точка повернення

 

Місце в програмі, що описує дію, якою вона продовжується по закінченні

виконання виклику підпрограми, називається точкою повернення з

підпрограми.

 

Отже, коли виконання програми доходить до виклику підпрограми,

запам'ятовується точка повернення з неї, та вказівка на цю точку

зберігається до закінчення виконання виклику. Потім за цією вказівкою

продовжується виконання програми саме з точки повернення. Вказівка точки

повернення займає частину локальної пам'яті процесу виконання виклику

підпрограми. Що ще знаходиться в цій пам'яті, ми скажемо трохи нижче.

 

Точка повернення з процедури – це позначення дій, виконуваних після її

виклику. Це може бути наступний за її викликом оператор, як у програмі

sort31. Або умова завершення чи продовження циклу, якщо виклик записаний

останнім у тілі циклу.

 

Після виклику функції може застосовуватися операція до значення, що

повертається з виклику, або обчислюватися наступний операнд у виразі,

або обчислене значення може використовуватися в операторі. Наприклад, у

програмі minimdis із підрозділу 3.3 результат виклику функції

присвоюється змінної dd. У програмі simpi із прикладу 4.7 виклик функції

issimple записана як умова в if-операторі, і після виклику визначається,

яка з гілок повинна бути виконана. При обчисленні виразу sqr(x)+sqr(y)

спочатку один за одним виконуються виклики функції sqr, потім повернуті

з них значення додаються.

 

Конкретний вигляд точки повернення в машинній програмі ми не уточнюємо.

 

2. Локальна пам'ять процесу виконання виклику підпрограми

 

У підрозділі 3.4 ми вже говорили про те, що параметрам-значенням

підпрограми при виконанні її виклику зіставляються власні ділянки

пам'яті, тобто змінні. У блоці підпрограми можуть бути означені власні

імена змінних – ділянки пам'яті зіставляються їм так само. Крім того, є

ділянка пам'яті з точкою повернення. Сукупність усіх цих ділянок пам'яті

називається локальною пам'яттю процесу виконання виклику підпрограми. Її

часто неточно називають локальною пам'яттю підпрограми. Будемо грішити

цим і ми. Змінні в ній також називаються локальними.

 

Якщо підпрограма є функцією, то до її локальної пам'яті додається змінна

для збереження значення, що повертається з її виклику. Можна сказати, що

ця змінна ставиться у відповідність імені функції.

 

Таким чином, наприклад, локальна пам'ять процедури swap із підрозділу

3.4 (у її остаточному вигляді) складається з єдиної змінної, зіставленої

імені t, а пам'ять функції dd із програми minimdis (підрозділ 3.3) – із

змінних, зіставлених іменам xx1, yy1, xx2, yy2 і dd. А також указівки на

точку повернення.

 

3. Підстановка аргументів на місце параметрів

 

Перед тим, як починається виконання операторів тіла підпрограми, для неї

виділяється локальна пам'ять і в ній запам'ятовується точка повернення.

Потім обчислюються значення тих аргументів у виклику, які відповідають

параметрам-значенням. Ці значення присвоюються локальним змінним, які

поставлено у відповідність параметрам-значенням.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ