UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток української культури в другій половині ХХ ст.(реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12860
Скачало677
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

до диференційованого заліку

 

на тему:

 

Розвиток

 

української культури

 

в другій половині ХХ ст.

 

2001 р.

 

План

 

Умови розвитку української культури в повоєнний період.

 

Дестабілізація. Літературне оновлення 60-х років.

 

Архітектура та образотворче мистецтво.

 

Розвиток театрального мистецтва. Музика.

 

Медичне освіта та наука.

 

Культура України на етапі становлення державності.

 

1. Незважаючи на великий моральний стимул, який надала більшовикам

перемога у другій світовій війні, влада була переконана, що війна

завдала радянському суспільству серйозних ідеологічних втрат. Найбільше

занепокоєння режиму викликало те, що близько 70 млн радянських людей,

тих, що жили у зоні німецької окупації, працювали на примусових роботах

і потрапили в полон, зазнали впливів західного способу життя. Крім того,

шляхом анексії до складу СРСР було включено мільйони людей, які

ставилися до його ідеології, політичної системи й економічного порядку

вороже чи, принаймні, скептично.

 

Сталін довірив завдання відновлення ідеологічної чистоти своєму

близькому помічникові А. Жданову. Влітку 1946 р. Жданов пішов у наступ

проти тих, хто прагнув лібералізації культурного клімату й захоплювався

досягненнями західної цивілізації. "Наше завдання, — проголошував він, —

полягає в тому, щоб вести наступ проти буржуазної культури, яка

перебуває в стані розкладу і занепаду". Ця ідеологічна кампанія дала

новий поштовх оспівуванню російської культури та наукових досягнень. Для

кожного західного винаходу радянські пропагандисти знаходили росіянина,

який розвинув цю ідею раніше, супроти кожного видатного західного автора

виставлявся "кращий" за нього російський тощо.)

 

Як це часто траплялося в минулому, українці виявилися перед

ідеологічними ініціативами радянського уряду в особливо вразливому

становищі. Вони довше, ніж росіяни, перебували під нацистською

окупацією, переважно їх вивозили для примусової праці до Німеччини, й

саме на Західній Україні антирадянські настрої були найбільш

непримиренними.

 

Через деякий час, коли Остап Вишня — надзвичайно популярний

поет-гуморист — наважився висловити думку, що художник має право

помилятися у пошуках творчого почерку й самобутності, з Москви полетів

град звинувачень в "ідеологічній розхлябаності". Сприйнявши цей випадок

як підказку, лідер Комуністичної партії України Микита Хрущов та його

заступник з ідеології К.З.Литвин тут же дали кілька залпів по

українській інтелігенції в цілому, звинувачуючи її в "українському

націоналізмі".

 

Апогей цього ідеологічного "закручування гайок" настав у 1951 р., коли

на вірш В. Сосюри "Любіть Україну!" впало звинувачення у "націоналізмі",

а його автора спочатку "ізолювали", а потім змусили опублікувати

принизливе каяття.

 

У міру того як множилися докази, що свідчили про підготовку нової

кривавої чистки, інтелігенцію України охоплювала паніка. Практично

завмерла творча діяльність, а інтелігенція кинулася визнавати власні

помилки й просити вибачення. Схоже, українська інтелігенція надовго

засвоїла урок 30-х років, тобто: краще відступити сьогодні, якщо хочеш

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ