UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток української культури в другій половині ХХ ст.(реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1258
Скачало352
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

до диференційованого заліку

 

на тему:

 

Розвиток

 

української культури

 

в другій половині ХХ ст.

 

2001 р.

 

 

План

 

Десталінізація.

 

Літературне оновлення 60-х років.

 

Намагання нового кремлівського керівництва дістати ширшу підтримку

неросійських народів, і особливо українців, були частиною великого плану

реформ.

 

У 1954р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по

всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені

святкування 300-ї річниці Переяславської угоди. На додаток до численних

урочистостей ЦК КПРС обнародував тринадцять "тез", у яких доводилася

непохитність "вічного союзу" українців з росіянами. В переддень

святкування було створено ряд пафосних художніх творів, які мали на меті

відобразити важливість цієї події. Створені вони були на догоду

комуністичній партії та радянському уряду.

 

У 1956 р. на XX з'їзді партії М. Хрущов виголосив одну з

найдраматичніших у радянській історії промов. Ця промова стала сигналом

до десталінізації. За нею почали відбуватися помітні позитивні зміни в

житті країни. Так, було ослаблено ідеологічні настанови, що стало

початком "відлиги" в культурному житті.

 

Спочатку українці реагували на ці зміни з обережністю, якої вони

навчилися за часів сталінщини. Але коли стало ясно, що критика культу

особи Сталіна ведеться відверто і широкомасштабне, вони приєдналися до

неї з цілим потоком власних скарг і вимог. Як і належало сподіватись,

особливо сильно звучало невдоволення у середовищі діячів культури. Одним

із перших пролунало звинувачення за той жалюгідний стан, у якому

опинилась українська мова. Інтелігенція, студенти, робітники й навіть

партійні чиновники — всі повторювали: особливий статус в СРСР російської

мови ніяк не означає, що українська мова повинна зазнавати

дискримінації. Такі гасла, як "Захистімо українську мову!" та

"Розмовляймо українською!", дедалі частіше лунали по всій республіці,

особливо в середовищі студентства університетів.

 

Іншим питанням, що стало обговорюватися, був занепад української науки.

Частина істориків виступила проти жорстокого ідеологічного контролю

Москви в їхній галузі, що призвів до "зубожіння історії". У 1957 р.

українські історики дістали дозвіл заснувати власний часопис під назвою

"Український історичний журнал". Через два роки почалася публікація

Української Радянської Енциклопедії. За цим пішли такі вагомі

багатотомні публікації, як "Словник української мови", "Історія

української літератури", "Історія українського мистецтва" й дуже

деталізована "Історія міст і сіл України". З'явилися численні

україномовні журнали з природничих та суспільних наук. Українська

інтелектуальна еліта збиралася використати створені десталінізацією

можливості для поширення сучасних знань українською мовою.

 

Оскільки Хрущов визнав, що багато жертв сталінського терору були

репресовані незаконно, дедалі гучніше лунали вимоги їхньої реабілітації.

Першими, кому посмертно повернули добре ім'я, стали фундатори

націонал-комунізму М. Скрипник та М. Хвильовий. Незабаром уже

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ