.

Роль української реклами у вирішенні загальнодержавних завдань в культурній сфері (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
256 1657
Скачать документ

РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ РЕКЛАМИ У ВИРІШЕННІ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ЗАВДАНЬ В
КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ

В перші роки розбудови нової української держави були поставлені
провідні цілі в усіх суспільних сферах. Загальною метою державних
завдань в галузі культури та виховання можна визначити формування
національної самосвідомості та суспільної психології. І саме такі
завдання повинні в більшій чи меншій мірі виконувати всі складові
вітчизняної культури. Більшість сучасних науковців погоджуються з тим,
що інститут реклами сьогодні став повноцінною складовою національної
культури, здійснюючи суттєвий вплив на моделі поведінки, стереотипи,
ціннісні орієнтації, естетичні смаки тощо [1,2,3]. Тому українська
реклама в тому вигляді, якого вона сьогодні набула в нашій державі
(тобто з перевагою комерційного типу), може і повинна робити свій внесок
у вирішення загальнодержавних завдань. Звісно, вони не можуть бути
провідними, оскільки реклама має своє призначення, що в першу чергу
пов’язано зі сферою економіки та споживання. Проте ті факти, що вона
активно впливає не лише на матеріальний світ людини (хоча через нього
також можна прийти до національного патріотизму), але й на духовний,
накладає на неї певні зобов’язання перед державною ідеологічною
політикою. Дотримання національної ідеї та опосередковане виконання
завдання підвищення серед населення поваги й любові до своєї історії,
традицій, матеріальної та духовної культури є дуже важливим для сучасної
української комерційної реклами. Щодо політичної та соціальної реклами,
то, зрозуміло, така проблематика є для них базовою та провідною.

Національна ідея – одне із найстаріших суттєвих утворень національного
характеру, який є складовою національної психології. Крім характеру, до
неї входять особливості психофізіологічних, емоційних (темперамент) та
ментальних (інтелект, мислення) процесів, а також національне
підсвідоме. Характер і окремої людини, і нації взагалі утворюють два
складні психічні блоки: 1) система відношень й ставлень до світу та 2)
воля. В першому блоці нерозривно переплітаються моральні оцінки з
позицій добро-зло; естетичні – з погляду прекрасне-огидне; емоційні –
любе-не любе, подобається-не подобається. Система відношень інтегрується
в світогляд, життєву позицію, стрижнем якої є сенс життя. Воля, як
складова характеру, загалом являє собою внутрішню психічну силу, що
спонукає переборювати внутрішні та зовнішні перешкоди на шляху до
поставленої мети [4]. Головними джерелами, які надають можливість
визначення головних ознак ментальних та культурних рис будь-якого
народу, можна вважати наступні: територіально-природні умови формування
та розвитку етносу; історичні події та особливості соціально-економіч
ного життя; традиційна народна культура, яка загалом спрямована на
вдосконалення предметного середовища та естетизацію побуту.

Стосунки побутової культури та реклами як вагомих чинників повсякдення
людини мають характер взаємозворотнього зв’язку. Передусім, треба
сказати, що поява та активізація функціонування інституту реклами в
Україні, що є наслідком переходу до ринкової економічної системи, сприяє
розвитку певної культурної моделі – споживацької культури [5]. Вона
визначає відповідний образ життя середньостатистичного громадянина,
стереотипи його поведінки, ціннісну систему та життєві прагнення. Серед
узагальнених предметів споживання можна визначити два головних: річ та
інформація. В умовах матеріальної нестабільності сучасного українського
суспільства перехідного періоду процес споживання переважно спрямований
на індивідуальну сферу – побут та повсякдення кожної окремої людини.
Тобто вплив реклами значною мірою здійснюється на побутову культуру в
галузі повсякдення потенційного споживача.

Побут в широкому розуміння слова можна вважати засобом повсякденного
життя людини. Він складає сферу позавиробничого соціального життя, що
містить задоволення матеріальних потреб людини (їжа, одяг, житло,
лікування та підтримка здоров’я) та духовних (спілкування, відпочинок,
розваги, споживання духовних благ). Усвідомлення зростання соціального
значення побуту в житті європейської людини спостерігалось ще в XVIII
столітті, коли представники “цеху” мистецтва помітили, що “культура
дрібнішає – здіймається побут”. Відзначував цей процес і Гете своїм
висловом 1780 року: “Те мистецтво, що слало підлогу стародавнім, що
підводило християнські церкви, тепер здрібнішало та витрачається на
тютюнниці та браслети” [6]. Певною мірою актуалізацію побутової сфери
можна пояснити висновками аналізу еволюції людських суспільств та
культури в них, що проводив російський науковець О.Михайлов. Він
стверджує, що протягом кінця XVIII-XX століть людське “я” розвивалось
шляхом усвідомлення себе. Якщо раніше воно розчинялось в формах
загального, то сьогодні воно відчуває себе “центральною “точкою світу”,
володарем всього світу та його культурних багатств”. Це виявляється в
тому, що все загальне, суспільне стає внутрішнім. Продовженням же
внутрішнього світу людини стає його побут, “інтер’єр кімнати, квартири”.
Сьогодні будинок є місцем, куди проектується культура минулого та де
оселяється культура сучасна. Такі ствердження є дуже важливими та
актуальними, оскільки вони дозволяють розглядати особливості культурних
моделей, що сьогодні формуються в Україні в якості чинника повсякдення
середнього українця. Це в свою чергу доводить, що з початком
функціонування молодого в нашій країні, але вже впливового інституту
реклами побутова сфера зазнає певних трансформацій. На нашу думку, на
початковому етапі цих трансформацій вплив реклами на повсякдення людини
можна й необхідно використовувати згідно з загальною культурною
програмою українського суспільства. Як ми знаємо, однією з найважливіших
цілей цієї програми є відродження національного самоусвідомлення
населення нашої країни, особливо Східної України.

Двобічність взаємостосунків між інститутом реклами та побутовою
культурою в контексті загальнодержавних настанов виявляється в
наступному: традиційна культура побуту України, яка сьогодні функціонує
в дуже обмеженому та деформованому вигляді, надає невичерпне джерело для
створення національної реклами. Продукція ж етнічно забарвленої реклами
здатна сформувати характерні відмінності побуту сучасного українця.

Надбання культури побуту українського народу розкриває шляхи
вдосконалення візуальної системи вітчизняної реклами в таких аспектах,
як:

– використання базису етнічної знаково-символічної системи;

– застосування типової колористичної гами, яку формують витвори
декоративно-прикладного мистецтва;

– створення частково українізованого іміджу героїв реклами шляхом
використання елементів традиційного одягу;

– демонстрація фрагментів звичаєвих традицій та обрядової ритуалістики;

– введення в предметне середовище рекламного продукту національне
забарвлених об’єктів.

Крім цього, традиційний устрій побуту населення України розкриває типові
риси українського характеру, які також необхідно демонструвати в
рекламі:

– працьовитість, яка завжди вважалась джерелом багатства;

– колективність, яка витікає з основної форми устрою повсякденного життя
україн ців-аграріїв – громади. Пройшовши багатовіковий шлях розвитку й
зберігаючи певну спадкоємність із давньоруською общиною, пізня сільська
громада являла собою територіальне об’єднання, що трималось на основі
сусідніх зв’язків. Вона відігравала роль станової організації селянства
та регулювала всі аспекти його життєдіяльності.

– гостинність, культ якої формувався століттями;

– прагнення добробуту, надійного та естетичного помешкання.

Емоційність, яка є визначальною рисою українського менталітету, та любов
до природи, що йде з часів язичницьких вірувань [7], переконливо
вимагає, щоб вітчизняна реклама була сповнена зображеннями мальовничих
краєвидів України. Нажаль, цей ефектний засіб практично не
застосовується вітчизняними рекламістами.

Ще одним важливим засобом створення національного колориту є введення в
статичну та динамічну рекламу продукції вітчизняного виробництва, яка
буде створювати характерне тло для різних об’єктів рекламування. Це може
стосуватись продукції закордонного виробництва, проте їх експонування
має відбуватись в середовищі, що зображує побут українського регіону.

Отже, аналіз побутової культури розкриває характерні особливості
традиційного повсякдення українського етносу та відкриває шляхи для
вирішення суспільного завдання, що стоїть перед сучасною українською
культурою. Звісно, XX століття з його небувалим прискоренням життя,
технологізацією та інформатизацією внесло великі зміни в структуру всіх
національних культур, і української в тому числі. Неможна намагатися
відродити в серці сучасного українця прадавні форми побутування,
оскільки людина, яка після тривалого періоду “залізної завіси” та
моностилістичного характеру культури намагається вийти на рівень
світових зраз ків повсякдення, одразу сприймає їх як архаїку та
ставиться негативно. Тому потрібно використовувати етнічні мотиви, що
максимально стилізовані згідно сучасних світових мистецьких та рекламних
тенденцій, а точніше – в ті сюжетні та образотворчі ідеї, на яких
будується вітчизняна рекламна продукція, треба вводити елементи та
атрибути національного характеру.

Такі міркування підтверджують результати емпіричного дослідження
ставлення населення Дніпропетровській області до статичної реклами. Так,
35% респондентів відповіли, що, на їх погляд, українські мотиви
використовуються не в повній мірі, тобто сучасна статична реклама в
Україні не презентує національну культуру. Більше половини населення
Дніпропетровської області – 55,4% схвалюють використання національних
елементів української культури в виробах статичної реклами при умові
відповідності цих елементів об’єкту, що рекламується. Однак поняття
відповідності в цьому випадку має дуже умовний характер, Рекламіст сам
може створити ситуацію та з такого боку подати об’єкт, що споживачеві
буде здаватися, що інших варіантів реклами бути не може.

21,4% респондентів схвалили використання окремих елементів та атрибутів
нашої культури в атмосфері “сучасній, космополітичній”. Це свідчить, що
українці прагнуть бачити візуальне втілення своїх національних коренів,
але не відчувати при цьому себе архаїчними, зануреними у “несучасний”
народний побут. В цілому, 76,8% мешканців Дніпропетровської області,
хоча й з певними умовами, але позитивно оцінили використання в статичній
рекламі мотивів української культури. 14,2% опитуваних відзначили, що їм
дуже подобається зображення української природи, елементів народного
одягу та предметів побуту. І лише 6,2% висловились негативно.

При аналізі сучасної ситуації в рекламній справі можна зробити висновок,
що використовуються мотиви української культури максимум у 20% виробів
статичної реклами, а то й ще менше. До того ж, в більшості випадків
надаються прямі запозичення народних канонів, не адаптованих до
сучасного життя, і з не завжди естетичною інтерпретацією.

Згідно гіпотетичному припущенню, вплив українізованої реклами на
побутову культуру середньостатистичного українця може відбуватись як в
матеріальному, так і в духовному контекстах, які, безумовно, між собою
пов’язані. В першому випадку національне забарвлення реклами приведе до
таких наслідків:

– активізація споживання товарів українського виробництва;

– поява тенденції до оформлення інтер’єрів домівок та офісів елементами
української предметної культури;

– введення українцями в свій імідж, зовнішній вигляд адаптованих
елементів українського костюму (до речі, подібні розробки ведуться
вітчизняними модельєрами та стилістами);

В духовному аспекті етнічно забарвлена реклама може сприяти:

– активізації зацікавленості населення українською пісенною,
образотворчою, літературною сферою культури;

– підвищенню обізнаності в українських традиціях, звичаях та обрядах та
бажання дотримуватись їх окремих атрибутів у відзначанні релігійних та
державних свят;

– залученню до знаково-символічної системи України та розумінню
семантики невербальних засобів спілкування;

– зростанню національної самосвідомості, гордості та патріотизму.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Лисица Н. Реклама в современном обществе.– Х.: Основа.,
1999. 2. Оленина Е. Реклама как художественно-эстетическая ценность /
Харьковская государственная академия культуры. –Х., 1999. 3. Ужанская
Т.И. Влияние рекламы на молодежь – формирование ментальности и
мировоззрения / Збірник науково-практичної конференції “Проблеми
комплексного розвитку реклами в Україні в контексті міжнародного
досвіду”. –К.,2000. – С.121-124. 4. Москалець В. Психологічне
обгрунтування національної школи // Педагогіка і психологія.–
1994.–№11.- С.ЗО-32. 5. Тоффлер А. Футурошок. – СПб.: Лань, 1997. 6.
Федотова Л. Реклама в социальном пространстве: социологические эссе.–
М.: NCW Publisher, 1996.

7. Маланюк М. Ще раз про самосвідомість українців // Рідна школа.–
1995.–№7-8.– С.7-11.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020