.

Культура Галицько-Волинського князівства(реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
420 4705
Скачать документ

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

“Культура Галицько-Волинського князівства”

Розпад величезних, збитих нашвидкуруч політичних конгломератів на
зразок Київської Русі був типовим явищем доби середньовіччя. Так на
Заході ще до піднесення Києва дуже короткий час проіснувала створена
Карпом Великим імперія Каролінгів, а на Сході — від Тихого океану до
Карпат — простягалися неозорі володіння монголо-татар, що розпалися
після завоювання Києва лише за кілька поколінь. З огляду на слабкий
зв’язок, великі відстані та сильні місцеві тенденції політична
роздробленість була явищем типовим. Однак історики Київської Русі з
сумом спостерігали це видовище. Відійшли у минуле перші будівничі
Київської імперії з їхніми грандіозними проектами, широким,
всеохоплюючим світобаченням. Натомість прийшли дрібні інтриги, місцеві
сварки, обмежені цілі та вузьколобі перспективи ворогуючих між собою
князьків. Чудові здобутки культури, що виникли завдяки зосередженню
талантів в одній столиці, відійшли у минуле, з ними вже не

могли рівнятися часто гідні подиву намагання окремих ремісників і
вчених, розпорошених по численних регіональних центрах.

Однак варто зазначити, що Галицько-Волинська держава все ж таки залишила
чималий культурний слід по собі.

Фактично Галицько-Волинське держава, це друга велика держава на
українській землі, збудована українськими руками, яка зуміла об’єднати
біля себе більшу частину української етнографічної території свого часу,
фактично в половині ХIV ст. перестала існувати. Але півтора століття її
існування не проминули безслідно як для подальшої долі українського
народу, так і його культури. Власне ця держава, на думку багатьох
вчених, зберегла самобутність України перед передчасним опануванням і
асиміляцією з боку Польщі.

Ця держава, перейнявши культурно-національні традиції Київської Русі,
свою політичну й соціальну революцію розвивала під сильним впливом тих
відносин, які існували в середній Європі.

Перед тим як детальніше розглядати культуру Галицько-Волинського
князівства варто пригадати, що до утворення Київської Русі на цій
території жило племя хорватів. В “Повісті минулих літ” їх вперше згадано
під 907 роком, коли вони разом з полянами, древлянами і дулібами,
тиверцями та іншими руськими племенами брали участь в поході князя Олега
на Візантію. Вдруге хорвати згадані в цьому літописі в 993 році, коли на
них пішов походом київський князь Володимир. Очевидно, саме тоді
Прикарпаття із суміжними територіями було остаточно включене до складу
Київської Русі.

Археологами виявлено ряд цікавих знахідок, які свідчать про те, що у
VІІІ – ІХ століттях на території Прикарпаття високого рівня досягли
ковальська справа, деревообробне і костерізне ремесла, ткацтво і
лимарство. Певного поширення набуло гончарське ремесло. Згодом в краї
зявляються перші рукописні книги, призначені для церковного
богослужіння, житія святих тощо.

Світське життя наших земляків в деякій мірі знайшло своє відображення в
давньоруських літописах.

Найцікавішим в цьому плані є драматичне оповідання про осліплення
теребовлянського князя Василя Ростиславича братами Святополком і
Давидом. Це оповідання можна вважати одним з перших художніх творів, що
виник в ХІ столітті на території Галичини.

Період феодальної роздробленості як закономірний етап в історії
Київської Русі був періодом дальшого культурного розвитку Прикарпаття і
Волині. В краї значного поширення набула грамота, про що свідчать написи
ХІІ – ХІІІ століть на стінах храмів в Галичі і Рогатині, на побутових
предметах. Розвивалась шкільна освіта. Серед місцевих князів багато
уваги приділяли розвитку освіти князі Володимирко та Ярослав Осмомисл.
Особливість шкільної політики останнього полягала в тому, що він
“монахов же и их доходьі к научению детей определил”, тобто розгортав
мережу шкіл коштом неоподаткованих прибутків монастирів. Ще в період
правління князя Володимирка в Галичі, ймовірно, було відкрито й
бібліотеку. Адже при Ярославі Осмоммислі ця бібліотека була однією з
найкращих на Русі.

Піклуючись про освіту, князь спонукав бояр і двірцеву знать посилати
своїх дітей для навчання в училища.

Потяг до освіти був тоді настільки великий, що міська влада стала
утискувати учнів. На вимогу галицьких міщан в 1301 році князь Лев
Данилович змушений був грамотою підтвердити надані раніше привілеї
школярам.

Про значне поширення писемності серед населення краю свідчать і
археологічні знахідки. Важливу групу таких знахідок становлять, зокрема,
писала, що виготовлялись із бронзи, заліза або кістки у вигляді
гострокінцевих стрижнів з лопатками у верхній частині.

Такі написи виявлено на церкві Пантелеймона – єдиній пам’ятці культової
мурованої давноруської архітектури, що збереглася до нашого часу.
Очевидно, були вони й на інших церквах Галича та інших міст Прикарпаття,
які не збереглися до наших днів. Писала виявлено археологіми в Галичі,
Коломиї та Городниці на Городенківщині.

Оригінальною високохудожньою писемною пам’яткою ХІІІ століття є
Галицько-Волинський літопис, перша частина якого була складена в Галичі.
Він охоплює події з 1201 по 1292 рік і має світський характер. Автор
поетично, образно розповідає про князювання Романа і Данила, про життя
князів і бояр, воєнні походи, боротьбу проти монголо-татар, польських і
угорських загарбників. Він звертається з закликом до єднання руських
земель, проводить ідею міцної висококнязівської влади, яка могла
забезпечити захист від іноземних поневолювачів.

В Галицько-Волинському літописі серед багатьох цікавих історичних подій
та імен згадуються три тодішні галицькі діячі культури – “премудрий
художник” Тимофій, “хитрець” Авдій і “словутний співець” Митуса. Про
першого з них літописець повідомляє: “А був у Галичі Тимофій, премудрий
книжник родом із Києва”. В Галичі Тимофій наблизився до княжого двору.
Він засуджував міжусобиці галицьких бояр, підтримував престиж
великокнязівської влади і тісно співпрацював з Данилом Галицьким та його
союзником в боротьбі з угорськими феодалами – новгородським князем
Мстиславом Удатним, вів літературні записи тогочасних історичних подій,
що лягли в основу Галицько-Волинського літопису. Однією з найбільш
ймовірних, як слушно відзначив академік В.В. Грабовецький, є гіпотеза,
що “премудрий книжник” Тимофій міг бути автором “Слова о полку
Ігоревім”.

Другим відомим діячем культури часів Данила галицького був скульптор
Авдій. Літописець називає його “хитрець” – тобто “умілець” – так тоді
називали восококваліфікованого майстра. Творчість Авдія можна умовно
поділити на галицький і холмський періоди. В Холмі він прикрасив,
зокрема, своїми мистецькими роьотами церкву Іоанна.

Третім діячем культури Галицької Русі середини ХІІІ століття був
“словутний співець” Митуса, що жив спочатку в галичі,а потім в
Перемишлі. Постать Митуси здавна цікавила дослідників. М. Максимович
вважав, що він був знаменитим церковним співаком. Інші історики не
погоджувлись з таким твердженням. Зокрема, сучасний український історик
М. Котляр вважає, що Митуса, найімовірніше, був придворним поетом, який
виконував власні вірші речитативом під акомпанемент арфи або лютні, так
само, як відомі західноєвропейські трубадури. Ця думка більш близька до
істини.

В цей час тут існували такі міста, як Галич, долина, Городенка,
Коломия, Рогатин, Рожнятів, Снятин, Тисмениця, Тлумач та інші. З
розширенням міст будувалися міські укріплення, різні цивільні і культові
споруди: князівські і боярські палаци, церкви тощо. Лише в Галичі
археологи виявили залишки близько 30 кам’яних переважно культових
будівель кінця ХІІ-ХІІІ століть.

На березі Дністра (зараз с.Шевченкове) до нашого часу збереглася церква
Пантелеймона (близько 1200 р.)

Найбільшим храмом стародавнього Галича був згаданий Успенський собор,
виявлений українським археологом Я. Пастернаком в 1936 – 1938 роках.

В ІХ-ХІV століттях на території Галицької землі високого розвитку
досягли ковальська, ювелірна і гончарна галузі ремесла. Про це
незаперечно свідчать цілий ряд виробів тогочасних майстрів, що знайдені
археологами в Галичі та інших населених пунктах Прикарпаття.

У зв’язку з розвитком торгівлі з Заходом починається в ХІІІ ст. в
Галичині й на Волині ріст городів. Ще за київських часів через
західноукраїнські землі провадилася жвава торгівля з середньою й
західною Європою. З упадком Києва посередницька роль в торгівлі між
Заходом і Сходом переходить до Галичини. Сюди приїздять купці з Польщі,
Німеччини, Угорщини, Греції, з Балкан й закуповують продукти місцевого
господарства та привозять свій крам. Все це впливало на розвиток і
збагачення міст, на розвиток міської культури, прикладних мистецтв,
закріплення і урізноманітнення народних обрядів, звичаїв тощо.

У рукописних згадках того часу яскраво змальовано, як були збудовані у
той час і пишно прикрашені холмські церкви. Справжнім меценатом в ділі
будування й прикрашання храмів став Володимир Василькович.

З усієї будівничої діяльності Данила, Василька, Володимира та інших
князів збереглися до наших часів лише руїни, але й на основі цих руїн та
різних випадкових знахідок можна бачити, що мистецтво в
Галицько-Волинській державі було розвинуто дуже високо. Можна бачити в
ньому впливи візантійського, романського й готичного стилів в
архітектурі й орнаментиці.

Галицько-Волинська держава близько втягувалася як в політичні так і
духовні, культурні інтереси західної Європи. Помалу в ужиток входить
латинська мова, церковні обряди дуже нагадують центральноєвропейські.

Протягом ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство
слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства
перейняливелику частку київської спадщини й водночас запобігали
захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний
момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер
називали, почуття культурної та політичної ідентичності. Це почуття
матиме вирішальне значення для їхнього існування як окремо-

го національного утвору в лихі часи, що насувалися.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020