UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМистецтво Відродження(реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1902
Скачало645
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Міністерство освіти та науки України

 

Коломийське медичне училище

 

ім. І.Франка

 

Реферат

 

на тему:

 

“Мистецтво

 

Відродження”.

 

Підготувала:

 

студ. гр. 2М11

 

Іванишин Любов

 

Викладач:

 

Негрич Марія Іванівна

 

Коломия, 2001 р.

 

Мистецтво Проторенесансу щільно пов'язане зі східними впливами, але на

цей раз переважно візантійськими. Значну роль у формуванні нового

живопису відіграла школа іконопису в італійському місті Сієні. З цією

школою пов'язана творчість визначних італійських іконописців Ченні ді

Пепо (псевдонім - Чімабуе, близько 1240-1302), П'єтро Кавалліні (близько

1250-1330) і братів Амброджо та П'єтро Лоренцетті (початок XIV ст.).

Головною заслугою школи стало засвоєння основних положень візантійської

теорії та практики іконопису, згідно з якими художник наділявся рисами

надхненного інтерпретатора високих божественних образів. Варто нагадати,

що для Заходу, де не було ані іконоборства, ані встановлення

іконошанування, фреска чи мозаїка, чи зображення на дереві (ікона) були

не більше ніж ілюстрацією, картинкою на стіні. Частково цей погляд

зберігся, але тепер кардинально змінилося ставлення художника до своєї

роботи, а також ставлення оточуючих до особи самого художника. При цьому

для сієнських іконописців саме імпровізаційна (а не канонічна) частина

візантійської концепції художньої творчості була визнана головною.

Виконані представниками сієнської школи мозаїки і фрески, як і сучасна

їм творчість візантійських митців періоду імператорської династії

Палеологів, відзначаються матеріальною реалістичністю, об'ємністю

пластичної форми, використанням світлотіньового моделювання і тонких

градацій кольору.

 

Учнем Чімабуе був уславлений флорентієць Джотто ді Бондоне (1266-1337),

з яким пов'язують цілковитий розрив з традиціями італо-візантійського

мистецтва попереднього часу. Вже Дайте у своїй "Божественній комедії"

залишив згадку про швидкий розвиток образотворчого живопису в Італії,

пов'язаний з перебранням і примноженням слави Чімабуе молодим художником

Джотто. Краще за все збереглися фрески Джотто в м.Падуї. Сцени з життя

Христа і Богородиці художник представляє як епічний цикл. Євангельські

сюжети Джотто передає як події з реального життя. У фарбі він ніби

розповідає про проблеми, зрозумілі людям у всі часи: доброту і

взаєморозуміння ("Зустріч Марії та Єлизавети"), підступність і зраду

("Поцілунок Іуди"), скорботу і материнську любов ("Оплакування"). Фігури

картин Джотто ще нагадують середньовічні ікони, майже такі ж ледь

рухомі, але вже отримують природність і об'єм.

 

Для мистецтва італійських міст раннього Відродження кінця ХІV-ХV ст.

характерний цілковитий відхід від традицій Середньовіччя. У

середньовічній естетиці не надавалося великого значення красі людського

тіла (окрім обличчя, точніше, його виразу). Скульптори і художники

Середньовіччя дуже рідко зображували оголену людину, наприклад, Адама і

Єву, образи яких якраз і виражали сором перед Богом після гріхопадіння.

Людське тіло зображувалося позбавленим сили ,і привабливості.

Характерною рисою мистецтва Ренесансу став повний перегляд цієї

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ