UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості та загальні тенденції розвитку світової культури ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4240
Скачало752
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Коломийське медичне училище

 

РЕФЕРАТ

 

до диференційованого заліку

 

на тему:

 

“Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури ХХ ст.”

 

Виконала

 

студентка групи 2П11

 

Курилюк Л.В.

 

Викладач: Негрич М.І.

 

Коломия 2001 р.

 

План

 

Особливості розвитку світової культури ХХ ст.

 

Основні напрями і тенденції розвитку культури ХХ ст.

 

1. Враховуючи унікальність XX ст., його технологічну, екологічну,

соціально-політичну та духовну своєрідність, вже зараз можна зробити

деякі висновки з приводу того стану культури, в якому опинилося людство

на рубежі III тис. своєї історії.

 

На перший погляд здається, що расово-етнічна, лінгвістична,

соціально-економічна розмаїтість сучасних народів земної кулі не дає

підстав для вживання таких категорій, як "світова культура", або

"світова цивілізація XX ст.". Проте за зовнішнім проглядається цілісна

картина із загальним сюжетом і навіть провідною ідеєю. Саме в нашому

столітті заявили на повен голос про себе інтеграційні процеси. На

планеті майже не залишилося культур, які б існували в ізоляції. Чинники

зовнішнього впливу на культуру набули загальнопланетарного змісту, що

привело до появи універсальних процесів у галузі духовного життя.

Безумовно, універсалістські тенденції виявляються в кожній національній

культурі залежно від конкретних складових історичного досвіду народу,

його ментальності, соціального устрою та економічного укладу, що створює

в кожному конкретному випадку особливу культурну ситуацію. Зокрема, в XX

ст. виразно виявилися дві тенденції. З одного боку, криза духовності,

яка характеризується передусім відчуженням мас від культурних надбань

нації зокрема та людства взагалі, витісненням духовних цінностей на

периферію людської свідомості, пануванням стереотипів масової

псевдокультури. З іншого боку, посилюється протилежний процес,

пов'язаний із прагненням частини суспільства повернутися до лона

культури, зробити своє буття дійсно одухотвореним.

 

В океані пароксизмів нашого століття — кровопролитних світових та

регіональних війн, ядерної загрози, національно-етнічних та релігійних

конфліктів, політичного тоталітаризму, забруднення та нищення екології,

зростаючої егоїзації, роботизації людських індивідів тощо — багато хто

починає сприймати культуру як "землю обітовану", як панацею, єдину

рятівну силу, спроможну розв'язати гордіїв вузол проблем сучасного

людства.

 

Стосовно першої тенденції можна зазначити, що духовна криза різко

загострилася вже після першої світової війни. В духовному відношенні

наслідки цієї війни були, мабуть, більш руйнівними, аніж у

матеріальному. Християнські цінності, які протягом тисячоліття становили

духовну підвалину європейської культури, зазнали серйозного тиску з боку

примітивних націонал-шовіністичних ідей та емоцій. У перших філософських

концепціях XX ст. — від О. Шпенглера до Дж. Тойнбі, від М. Бердяєва до

М. Хайдеггера — ця ситуація оцінювалася як всезагальна культурна криза,

пов'язана з переходом до нової, бездуховної, доби світової історії. Свою

вагому лепту в руйнування духовних засад культури внесли й революції,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ