Міністерство освіти України
Коломийський економіко-правовий коледж
((
РЕФЕРАТ
“Музична культура Київської Русі”
Виконав студент гр.Б-11
Буртняк Олег
Викладач Данищук Г.Д.
Коломия
1999
ТЕАТРАЛЬНО-ДЕКОРАЦІЙНЕ МИСТЕЦТВО
У період відбудови на Україні виникли нові театри (Театр
ім. Г.Михайличенка, «Березіль», Державний український драматичний театр
ім. М.Заньковецької та інші), з’явилися визначні твори української й
російської драматургії («Містерія-буф» В. Маяковського, «97»
М. Куліша, «Любов Ярова» К. Треньова, «Республіка на колесах»
Я. Мамонтова, «Диктатура» І. Микитенка та інші), які відіграли велику
роль у становленні українського радянського театру й стимулювали
розвиток театрально-декораційного мистецтва.
Нові теми, ідеї, образи, що їх несла радянська драматургія, відображаючи
героїчні події громадянської війни і будні соціалістичного будівництва,
викликали до життя нові засоби та прийоми художнього оформлення
театральних вистав.
Поряд із сучасними п’єсами театри і далі ставили твори класичної
української, російської та зарубіжної драматургії. Режисери й художники,
серед яких були майстри старшого покоління і молодь, намагалися
по-новому розв’язати, надати нового «революційного» звучання класичним
творам і це часто призводило до суб’єктивізму в оформленні вистав,
давало простір усіляким формалістичним пошукам.
У театральних декораціях з’явилися елементи примітивізму, футуризму,
кубізму, конструктивізму тощо. Найбільшого поширення в українському
театрально-декораційному мистецтві дістав конструктивізм. Під виглядом
боротьби з ілюзійним живописом на сцені замість декорацій з’являлися
риштування, станки, драбини, які робилися з натуральних матеріалів —
дерева, заліза, бетону, фанери, мішковини. Іноді в оформлення сцени
вводили пофарбовані площини з різною фактурою, додаючи для цього до
фарби пісок, тирсу, крупу, тощо.
Пейзажі замінювали фрагментами конструкцій, освітлюючи їх кольоровими
прожекторами. Часто механізація сцени перетворювалася на самоціль, а
діяльність художника зводилася до завдань інженера-архітектора.
Конструктивістське оформлення лишалося байдужим до місця дії, епохи,
стилю й жанру п’єси. Відповідно до декорацій художники змінювали й
костюми, вводячи так званий «виробничий одяг».
Одним з найхарактерніших представників цього напряму був відомий
український художник театру В. Меллер. Його декорації і костюми до
вистави «Мазепа» Ю. Словацького в Першому державному драматичному театрі
ім. Т. Г. Шевченка в 1921 році, як уже згадувалося вище, були
конструктивістськими. Все мало умовний характер і було викликом старому
оформленню сцени.
Набагато виразніше творча індивідуальність Меллера виявилася в театрі
«Березіль», де він працював у співдружності з видатним актором і
режисером Лесем Курбасом. У розв’язанні вистави Курбас перебільшував
роль постановочних засобів і вимагав від художника об’ємних динамічних
декорацій. Відповідно до цих вимог і будувалися різні конструкції, їм
надавалася ігрова функція, плакатно вирішувався образ вистави.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter