UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСлово про ввічливість (заняття)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3632
Скачало340
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Тема: “Слово про ввічливість”

 

Мета: викликати в учнів бажання виробляти хороші манери поведінки,

прищеплювати їм навички ввічливого ставлення до оточуючих, виховувати

культуру поведінки.

 

Розробив Підлисецький Михайло Володимирович

 

2001рік.

 

План.

 

“Життя настільки коротке, щоб людям бракувало часу на

ввічливість”(Емерсон).

 

“Хороші манери, чи внутрішній світ?”

 

Етикет. Чи потрібен він?

 

Тактовність. Чи завжди ми пам‘ятаємо про неї?

 

Зовнішній вигляд.

 

Хороший тон. Почуття міри.

 

Взаємна ввічливість – вимога часу.

 

Приклади ввічливості.

 

“Людину творець ліпив за своєю подобою. Та якщо ти відчуваєш власну

недосконалість – не варто звинувачувати в цьому когось іншого,

найімовірніше ти сам десь загубив божественні риси. Вихід один –

повернути їх собі”.

 

“Життя настільки коротке, щоб людям бракувало часу на

ввічливість”(Емерсон).

 

Ввічливість… А чи варто цим займатися – міркувати про ввічливість? Чи не

зрозуміло кожному, що ввічливість – якість безперечно необхідна людині?

 

Так гадав і я, але якось прочитав на сторінках газети статтю артистки

Гіацинтової, в якій вона провела розмову про виховання культури

поведінки у молодих людей. Стаття була цікавою сама по собі, але ще

цікавішою була реакція на неї: читачі ставились до статті по-різному –

одні повністю подіяли на думку автора, інші, навпаки, писали, що слово

“етикет” давно вже не вживається, що думати треба не про хороші манери,

а про внутрішній стан людини, бо головне не форма, а зміст…

 

Чи можна проводити межу між культурою поведінки людини та її моральними

якостями? Чи це не означає відрив форми від змісту? Хіба культура

поведінки людини не є виявленням внутрішньої культури?

 

В пошуках відповіді на ці запитання я почав з того часу уважно

спостерігати за поведінкою своїх друзів і знайомих, ще уважніше

цікавитись взаєминами людей, які оточують мене.

 

Якось на зустрічі Нового року у друзів, я звернув увагу на одного

запрошеного. Свою манеру триматися, розмовляти з людьми, він виділявся

серед інших. Поводився цей юнак бездоганно, був безмежно галантним з

жінками, люб‘язний з чоловіками, за столом спритно орудував приборами,

встигаючи услугувати дівчатам і виголошувати компліменти господарям.

Проте мені його поведінка здавалась удаваною, розрахованою “на публіку”.

 

Етикет.

 

Сталося так, що у розпалі веселощів, коли гості пішли танцювати, я

опинився поруч з ним. Ми розговорились і він сказав, що спеціально

навчався манерам, яку було видано ще в кінці минулого століття.

 

Питання етики вже багато років викликають у мене особливий інтерес, тому

я спитав юнака:

 

Поясніть, будь-ласка, як поводитись, коли тебе представляють або, коли

ти представляєшся сам?

 

Він почав мені тлумачити з великою охотою, навіть з ентузіазмом. І

повчав мене з таким захопленням, що не помічав господарки, що звернулася

до нас за допомогою відносно того, щоб перенести магнітофон.

 

Так… Він зразок хорошого тону, що й казати! Тільки ось магнітофон мені

прийшлося нести не з ним, а з господаркою.

 

Усі ці правила, поради і настанови, він засвоїв так, що став рабом

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ