UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпівець Київської Русі - Митуса (реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1522
Скачало229
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

СПІВЕЦЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ - МИТУСА

 

Ми майже нічого не знаємо про театральне й музичне мистецтво Київської

Русі. Особливо про видовища. Наприклад, на фресках Софійського собору в

Києві зобрашено акробатів, але немає впевненості в тому, що то

давньоруські, а не візантійські артисти. Так само не ясно, візантійський

чи руський орган намальовано на одній з тих фресок. Якщо вчені знають,

що на Русі XI—XIII ст. існувала історична література (літописи) й твори

красного письменства, наприклад «Слово про Ігорів похід», то майже

нічого не відомо про співців, оповідачів билин, виконавців дружинних та

історичних пісень. Тим ціннішою є коротка розповідь галицького літописця

про знаменитого співця Митусу, людину незалежну й горду.

 

Про цього середньовічного артиста, певно, високого кшталту, ми дізнались

лише тому, що його життєвий шлях пересікся з шляхом великого

галицько-волинського князя Данила. Волею долі Митуса виявився втягнутим

у політичну боротьбу в Галицькому князівстві й став її жертвою, як це

звичайно буває з людьми, від політики далекими, найперше — з митцями.

 

Сталося це на початку 40-х рр. XIII ст., невдовзі по монголо-татарській

навалі на Русь, коли Данило Романович готувався вигнати з Галича

боярського попихача, чернігівського княжича Ростислава, що самочинно сів

на престол, скориставшись з відсутності великого князя.

 

Данило з братом Васильком спішно зібрали військо й пішли на Галич.

Ростислав, тільки-но почувши про наближення війська Романовичів, залишив

престол і втік до Угорщини, король якої підтримував його проти Данила.

Якийсь час Романовичі переслідували ворога, а потім повернулись додому,

щоб «уставити землю», тобто укріпити південні рубежі

Галицько-волинського князівства, яким загрожували татари.

 

Ростислав утік, але бояри, що посадили його в Галичі й всіляко

підтримували, залишились. Тоді Данило не міг ще увійти до Галича, бо не

вистачало сили. Але він вирішив придушити вогнище боярської опозиції на

заході Галицької землі. Одним з оплотів великого боярства завжди був

Перемишль. «Гірська країна Перемишльська», як називав її літописець,

здавна користувалась певною автономією в складі Галицького князівства.

Тому сприяло окраїнне положення, загубленість у горах її центру — града

Перемишля. В ті роки у ньому не було князя, зате порядкував церковний

володар, галицький єпископ Артемій.

 

У науковій літературі вже.відзначалося, що церква, яка своєю природою

була покликана зміцнювати центральну владу й противитися сутичкам між

феодалами, у Галицькому князівстві стояла все ж таки ближче до бояр, ніж

до князя, та ще й такого владного й рішучого, як Данило Романович.

Єпископ Артемій благословив Ростислава на галицьке княжіння, неначе

забувши, що той не мав династичних прав на престол, бо живі й здорові

були галицькі «отчичі» Данило й Василько. Характерно, що коли при

наближенні раті Романовичів княжич Ростислав побіг до Угорщини, «разом з

ним, — іронічно нотує літописець, — тікав Артемій, єпископ галицький, та

інші галичани», тобто великі бояри.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ