UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожня культура періоду Реформації (реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2067
Скачало482
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему

 

Художня культура періоду Реформації

 

 

У художній культурі періоду Реформації сформувалися два стилі — бароко

і класицизм.

 

Епоха бароко (від італ. barocco — дивний, химерний) настала після

глибокої духовної кризи, викликаної Реформацією. Цьому стилю властивий

своєрідний погляд на людину і світ як на величезний театр, де кожний

виконує свою роль. Багатий порт Амстердама у 1638 р. відкрив міський

театр, над входом якого можна було прочитати: "Наш світ — сцена, у

кожного тут своя роль і кожному відплатиться по заслузі". Прийшовши на

зміну культурі Відродження, бароко відкрило простір для нових

можливостей у розвитку мистецтва, що особливо виявилось у створенні

грандіозних міських і паркових ансамблів. Його стилістика відзначається

великим драматизмом, часто трагізмом світосприймання, складною

врівноваженістю динамічних композицій, підвищеною експресивністю,

прагненням поєднати реальність та ілюзії. Динамізм скульптури бароко, на

відміну від ренесансової скульптури спокою, викликає не оптимістичне

відчуття могутності, величі можливостей людини, а скоріше, захоплення

легкістю, витонченістю, якоюсь нереальною, неземною привабливістю. Якщо

у митців класичної Греції та Відродження боги зображались олюдненими, то

в італійського скульптора Д. Л. Берніні (1598—1680) вони залишаються

богами. В його скульптурній групі "Аполлон і Дафна" відчувається ілюзія

польоту, але якогось незвичайного, майже нереального, дещо

фантастичного.

 

Архітектура бароко зберігає деякі досягнення епохи Відродження, однак у

ренесансових формах виражений інший зміст, інше світовідчуття. Це

особливо помітно у контрастах між елементами важких об'ємних

конструкцій, які

 

символізували земне, та елементами легких витончених конструкцій —

втілення величного. Майстри цього стилю розробляли новий тип міського

палацу, одночасно вирішуючи завдання створення великих ансамблів.

Особливо вражають споруди комплексу собору і площі св. Петра в Римі,

авторство яких також належить Д. Л. Берніні. Видатними представниками

бароко у живописі були італієць М. Караваджо і голландець П. Рубенс. М.

Караваджо (1537—1610) розробив прийом так званого нічного освітлення,

завдяки якому домігся ефектних контрастів світла й тіні. Творчості П.

Рубенса (1577—1640) властивий високий гуманістичний пафос (назвемо хоча

б картини "Підняття хреста", "Вакханалія"). Загалом, стиль бароко був

неоднорідним, у ньому прослідковуються різні напрямки: "високе" бароко

(аристократичне, дворянське і церковне), "середнє" і "низьке" (міщанське

і селянське).

 

Ще більш складний і неоднозначний за своєю природою класицизм (від лат.

classicus — зразковий), який пережив глибокі зміни і наповнився новим

змістом у другій половині XVIII ст. Як цілісна система цей стиль почав

функціонувати у Франції у XVII ст., в епоху піднесення абсолютизму;

теоретичні принципи його виклав Н. Буало (1636—1711) у дидактичній поемі

"Мистецтво поетичне". Ґрунтуючись на принципах філософського,

раціоналізму, класицизм виховував ідеальне уявлення про розумну і

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ