UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДержавність і культурні традиції у XVII-XVIII ст. (реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1949
Скачало876
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Робота до диференційованого заліку

 

на тему:

 

“Державність і культурні традиції у XVII-XVIII ст.”

 

Почуваючи себе упослідженою, православна церква спершу не відважується

приймати ті форми культури, які наближували б її до того культурного

кола, звідкіля йшла небезпека втрати ідентичності. Ситуація почала

змінюватися на краще, коли православні усвідомили, що не збережуть своїх

позицій без реформи церковного життя і оновлення культури. Рух за

віднову своїх прав став можливим на базі розвитку економіки, соціальної

та політичної активізації міщанства, частини шляхти, а згодом і

козацтва. Боротьба за національно-релігійні права, яка пожвавилася у

останніх десятиріччях XVI і на самому початку XVII ст., супроводжувалася

спалахом культурної творчості.

 

В умовах іноземного поневолення надзвичайно важливо, зберігаючи

національну культурну ідентичність, підтримувати державницькі традиції.

Крім духовенства, носіями їх виступала православна шляхта. Так, ще на

початку XVII ст. українські книжники вважали князя Костянтина

Острозького продовжувачем справи Володимира Святого і Ярослава Мудрого.

Князі Четвертинські, хоч і служили Речі Посполитій, пишались своїм

походженням від Рюріковичів і сприяли відновленню української

православної ієрархії. Цілком природно, що на деякий час культурне життя

активізувалося саме на тих українських та білоруських землях, де

впливовими залишалися православні настрої.

 

Острозька школа стала першим навчально-науковим закладом, який поставив

завдання, не відходячи від засад грецького і східного обряду,

скористатися і з досягнень західно-європейського шкільництва. Сучасники

називали цю школу академією або тримовним ліцеєм (licaeum trilingue), і

це дуже знаменно. Досить характерно, що в період національно-релігійного

відродження українські j освітні діячі дбали як про впровадження в

освіту латинських 1 зразків, так і про свідоме культивування

церковнослов'янської і «руської» мов. Особливе значення для

утвердження нормалізованого варіанта церковнослов'янської мови мала

славетна «Острозька Біблія», відредагована українськими книжниками з

Острозької академії і надрукована Іваном Федоровим.

 

Поряд з переписуванням і друкуванням церковнослов'янських текстів і

підготовкою нових перекладів на церковнослов'янську мову, діячі

Острозької академії перекладали літургічні та богословські книги на

«руську» книжну мову.

 

Кількість і політична вага української шляхти теж катастрофічно

зменшувалась. В таких умовах ініціативу культурно-національного

відродження перейняли братства міщан, спершу в великих містах Галичини,

а згодом і в інших регіонах України. Так, на нову хвилю утисків міщани

Львова в середині 80-х років XVI ст. згуртувалися навколо Успенського

братства, яке з доброчинного об'єднання парафіян перетворилося в

осередок національного | суспільно-політичного і культурного руху. З

часом виникли братства і в інших містах.

 

Братства, хоча і засвоїли західноєвропейські організаційні /зразки,

склалися у принципово новий тип суспільної організації, які увібрали

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ