UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВоєнна проза В.Астафьєва в контексті "армійської" та табірної літератури.(реферат)
Автор
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2583
Скачало163
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Воєнна проза В.Астаф’єва в контексті

 

“армійської” та табірної літератури

 

У повоєнній світовій літературі табірна і тюремно-табірна тема міцно

утвердилася, починаючи з документальних творів польських прозаїків у 40

– 50-і рр. (З.Налковська, С.Шмаглевська, Т.Боровський,

Г.Херлінг-Грудзінський та ін.), автобіографічних романів І.Багряного

(“Тигролови” – 1944, “Сад Гетсиманський” – 1950); дещо пізніше, у добу

“відлиги”,– табірних повістей та оповідань О.Солженіцина, В.Шаламова та

ін. У цьому контексті варто звернути увагу на близькість

проблемно-образного і сюжетно-конфліктного рівнів поетики творів

табірної тематики і зовсім іншого тематичного пласта літератури – умовно

назвемо його “армійською” прозою. Ця тема виявила себе у творчості

багатьох прозаїків у різних національних літературах, як у Європі, так і

за океаном, які, пройшовши крізь досвід світової війни, намагалися

узагальнити і виразити своє несприйняття адміністративної військової

системи як такої, що породжує загрозу нового тоталітаризму. Крізь цю

небезпеку вони гостро відчували ряд екзистенційних проблем, у вирішенні

яких змикалися з екзистенціалістською інтелектуальною прозою та

драматургією (Камю, Сартр), з драмою абсурду, з прозою “чорного гумору”

в США тощо. Література в різних країнах, попри відмінність

історично-соціальних, національно-культурних передумов і особливостей

розвитку, помітно зблизилася саме на цьому терені – екзистенційна

проблематика, конфлікт протистояння людини і тоталітарної Системи чи

знелюдненого концтабірного Абсурду.

 

Це зближення і породило той феномен, який ми назвали “армійською”

прозою, щоб, не претендуючи на термінологічні нововведення, оперувати

назвою як робочим, зручним і містким означенням. Для прикладу назвемо ті

твори на армійську тему, які стали найбільш відомими у світі, перерісши

інтерес до тематичної визначеності, піднявши саму тему на рівень містких

суспільних і філософських узагальнень, завдяки чому й здобули своїм

авторам міжнародне визнання: це романи американців Нормана Мейлера “Голі

і мертві” (1948), Джеймса Джонса “Віднині і повік” (1951) та Джозефа

Геллера “Пункт-22” (1961), чеського дисидента Мілана Кундери “Жарт”

(1968) та російських письменників-дисидентів В.Войновича “Життя та

незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна” (1979) і С.Довлатова “Зона”

(1982). Ряд можна продовжити менш відомими для світового читача

текстами, які, проте, справили значний вплив на свідомість сучасників.

 

У колишньому Радянському Союзі, де тюремно-табірна тема була під

забороною і якщо й проривалася, доходила до читача, то ненадовго й

гомеопатичними дозами, будь-які зближення її з творами про армію, про

війну, хоч і мимовільні з боку художників (адже від кінця 50-х рр.

існував феномен воєнної прози), теж ретельно цензурою відкидалися. Про

це свідчить і той факт, що героями творів про Велику Вітчизняну війну до

появи оповідання М.Шолохова “Доля людини” (1956) – тобто до рішень ХХ

партійного з’їзду – не могли бути люди із “заплямованою” біографією, як

от колишні полонені, в’язні концтаборів, зрадники, поліцаї тощо. Вже

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ