РІЛЬКЕ
Раймер Марія Рільке – відомий австрійський поет. Народився 4 грудня
1875р. Прага, син чиновника. Дитинство і юність провів у Празі, після
того жив в Берліні, Парижі, Швейцарії. Важливе значення для нього дві
поїздки в Росію (1899р. і 1900р.), де він зустрівся з Л.Н. Толстим і
зблизився з християнським поетом С.Д. Дрожніним.
“Россия в известной мере стала основой моих переживаний” – писав Рільке.
Вивчивши російську мову і літературу, він пробує писати вірші на
російській мові, багато перекладає (“Слово о полку Ігореве”). Пізніше
Рільке переписувався з Пастернаком, посвятив вірші М. Цвєтаєвой.
Починавши з 1902р., Рільке писав вірші на французькій мові, попробувавши
вплив символістів. Розквіт поезії Рільке починається з другої половини
90-х років і початку 900-х років. Почавши з наслідування Гейне, він рано
пізнав творчу самотність. Його збірки: “Жертви Ларам” 1896р., “вінчаний
снами” – 1897р., “Канун Рождества”- 1898р., “Меню на праздник” – 1900р,
“Книга образов” – 1902, части 1-3.
1899-1903 – повне видання 1905р. “Новые стихи” частина 1-2 1907 – 08
роки – зі всією народжувальною силою, його поетичною індивідуальністю,
швидко видають йому славу.
Одночасно Рільке пише драматичні і прозові витвори, серд який
вирізняється ритмізована новела «Песня о любви и смерти корнета Кристофа
Рильке» – 1906р. Ранні вірші тісно пов(язані з чеською культурою, з
пейзажами Праги і її околиць, картини, народжені життям Рільке,
розрізняє інтонацію чеського народу пісні (“Народый гнев” – 1895). Тоді
ж виробляються своєрідний демократизм Р., в його відносинах до поезії і
словнику поета (“Слова простые сестры – замарашки…” – 1897) взагалі з
проблемами прекрасного в культурі «Прекрастное вырастает в пыли» –
говорить Рільке, з віршів «Ты не горюй, что давно отцвели (астры в
саду)», сб. «Лирика», М – Л. 1965р.
Його вірші не лишають суспільство мотивів. Співчуття жінці, жалість
приниженим знаходять вираження в узагальнених портретах. В кінці 900-х
років переживає поетичну кризу тимчасово відходить від поезії,
звертаючись до прози, де в лірико-автобіографічній формі виражено
глибоке розчарування справжністю фактів (“Заметки Мальте Лагуридся
Брегге” – 1910р.).
Перша світова війна кидає поета в жахні відчай. В 1918 році він
переживає підйом у зв(язку з революцією, подіями в Германії, все рівно
не зрозумівши всієї революції, невдовзі закривається в собі. Муки та
пошуки приводять од стоврення “Дуезских елегий”. – 1912-1922 –
опубліковано – 1923. Якщо в ранній період Рільке шокував вихід в
суб(єктивному злитті поета зі світом, то тепер, в об(єктиві він бачить
спасіння в від трагічних проти речей часів життя в при ображаючому
впливі мистецтва, символізованому в образі Орфея.
«Он в той стране, куда заказан путь.
Ему не бремнуть ладони мира,
Он поспешил все пути разомкнуть».
Рільке не одноразово використовує Орфея в своїй творчості як світло з
темряви, яке було на той час, яке спіткнуло автора, він багато роздумує
над життям, у нього Орфей звучить як символ чистоти.
Только вот эты одны вирвалась
Тянется ввысь.
О, не сломайся! Согнись в
Миру Орфея.
Однак головне в Рільке – відчуття страху і тревоги, передчуття великих
перемін в наступаючому столітті.
“На рубеже веков, мой век тягот…”1899р. Релігійні панеїстичні думки,
набрали вираження в збірці «Часослолов», де Р. предстає перед читачем в
образі російського монаха, напрямлений на пошук стійкої життєвої основи
в постунепроведному світі.
Вищі і люи, міста і планети для Рільке рівні і одинокі, відірвані один
від одного.
«Вечером стали опять все на сирот похожи
самые близкие тоже чужими успели стать».
Навіть маленький острів для Р. “скиталец на дорогах мировозданья”(цикл
«Остров» – 1906-1907). Один вихід у той універсальної розбещеності, поет
знаходить в любові до людей і речей, в творчості і литті з ними.
«В моих об(ятья лес нашел поко
я сам – его трезвон и трепетанье».
Глибоке філософське розуміння речей навколишнього світу поступово стає
основою поетичних шукань Р. В цьому зв(язку поет постімпесіонізму, для
якого мистецтво його попередників було недостатнім проникненням. Гори
величезній діяльності і конкретності зображення Р. добивається високої
символічності своїх образів. Так, пантера в паризькому зоопарку втілює
для нього трагедію утрати свободи могутньою, вільною істотою (“Пантера”
– 1903).
Життя дерева стає символом всякого органічного існування (“Плод” – 1924)
явлення процеси природи представляють у Р. в посіндеферированому
вигляді, без важких поетичних штампів і умов. Поет дарує світ природи
глибиною почуттів і переживань від частини сприраючись на досягнення
Росії і Європи роман 19-20 в.в. “Для Рильке живописуещие и
психологические прийомы современных романистов (Толстого, Флобера,
Пруста, скандинавов)”. Невіддільні в мові і стилі його поезії, «Новий
мир»,1967. Новаторство Р. – в знятті всього умовно-традиційного,
«поетизмів» поезії, повне в зберіганні його тем і образів.
Поезія Р. відмічена глибокою думкою, емоційною силою, музикою,
ритмічністю і інтонацією свободи, вплив на розквіт німецької лірики.
Бехер назвав Рільке посланцем кращої частини свого народу, що збагатив
поезію на німецькій мові, прекрасним творінням є збірка «Великий гнів» –
1943р. На російській мові вірші Рільке перекладали В.Ельснер, Ю.
Анісімов, Гордон, Б. Пастернак, В. Куприянов і інші.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
