UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПразька поетична школа: система метафор у відтворені концептів душевних переживань.(реферат)
Автор
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2832
Скачало357
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Празька поетична школа:

 

система метафор у відтворенні концептів душевних переживань

 

Метою статті є розгляд структурних особливостей метафор, що втілюють

концепти психологічних процесів, у творчості поетів Празької школи.

 

Вивчаючи способи організації інвентаря мови, що обслуговує світ психіки,

В.Телія бере за основу особливий тип мислення – мислення

“лінгвокреативне”, “мислення, спрямоване на “породження” нових мовних

сутностей шляхом трансформації (насамперед смислової) вже наявних у мові

одиниць”, це мислення “в свої основі оперує асоціаціями, які виникають

на базі понять, уже закріплених у цій формі у формі значень” [11, 67].

 

Саме через подібну трансформацію перейшло в мові слово вогонь – за ним

закріпилися такі значення, як “душевне піднесення, натхнення”,

“пристрасть, запал” [9, т.1]. Навколо цього слова у за-гальному мовленні

формується ціла група метафор, які через часте використання у стилях

художньої літератури зазнають генералізації та стирання об-разності.

Тому І.Гажева, характеризуючи завдання аналізу художньо-літературного

мовлення, слушно наголошує на необхідності зіставлення метафорики

конкретного автора “як із системою узуальних метафор, так і з системою

метафор загальнопоетичних” [3, 112].

 

Стерті, звичні словесні образи у творах представників Празької поетичної

школи актуалізуються, оновлюються в складних метафоричних контекстах,

переживаючи в авторських ідіостилях смислоперетворюючі процеси. Таке

явище характеризує, зокрема, інтенсіональне поле з центром вогонь

(полум’я) та корелюючим із ним дієсловом горіти. Серед метафоричних

сполук із цими словами виділяються такі типи:

 

іменні генітивні метафори, в яких образ вогню передає інтенсивність

прояву почуттів або їхній зовнішній вияв;

 

предикативні метафори, в яких зображена емоція набуває ознак субстанції,

здатної використовувати вогонь як засіб;

 

предикативні метафори, в яких назва ?ргану, що в ньому, за наївними

уявленнями людини про свій внутрішній світ, локалізуються пристрасть,

думка (на думку Ю.Апресяна, це, відповідно, – серце, душа, розум, голова

[1]), метонімічно перебирає на себе їхню високу, здатну підносити чи

знищувати силу.

 

У творчості Є.Маланюка переважають метафори, які втілюють негативні

почуття. Позитивні ж емоції у нього, якщо й знаходять свій вияв в

образних словосполуках, то набувають прикмет загрозливої сили,

наприклад, у такому оксимороні:

 

І ось над суєтою днів

 

Де марно колоточ ловитви,

 

Горить любові ярий гнів

 

І хрест меча, і меч молитви [6, 329]

 

Смислове навантаження подібного зіткнення оцінних елементів у назвах

протилежних почуттів М.Моклиця пояснює парадоксальністю зв’язків

суперечливих властивостей явища: “Негативність кожного стану, за яким

ховається позитивна емоція, робить почуття, по-перше, суперечливим,

по-друге, надзвичайно посилює його масштаб” [7, 143].

 

І навпаки, негативні емоції отримують іноді у поезіях Є.Маланюка

позитивну конотацію. Так, зникнення ненависті викликає у поета жаль:

 

Вже й ненависть згаса, а я не вспів

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ