UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВасиль Симоненко - соловей української літератури (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4982
Скачало750
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

НА ТЕМУ

 

“ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - СОЛОВЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ” 1956 рік.

Після знаменитого 20 з’їзду КПРС, на якому тодішній більшовицький генсек

Микита Хрущов вжахнув світ убивчо – викривальною доповіддю про нечувані

злодіяння сталінської бандократії, здавалося б, на нашій вистражданій

землі ніколи не повториться розгнуздана вакханалія багатомільйонного

людомору. Та недарма в народі кажуть: із крокодилових яєць орли не

вилітають. Як засвідчило життя, ніколи тоталітаризму не набути людського

обличчя.

 

Не минуло й десяти років після останнього цунамі сталінських

репресій зими 1953 року, як над Україною знову замаячила лиховісна

примара політичного терору. На той час на політичну арену ступило

бунтівливе покоління шістедесятників, яке й стало об’єктом звірячої

ненависті принишклих після критики культу особи сталіністів.

 

Ще не сп’янілий від необмеженої влади Хрущов лишався на всіх найвищих

партійних та державних щаблях, а вчорашні сталінські круки зграями

потайки злетілися під чорне крило Леоніда Брежнєва і затято гострили

сокири для реваншистського терору. Першими мали злетіти голови

розумників із “гнилої” інтелігенції, яка за природою своєю була

непримиренним ворогом будь – якої тиранії. А найпершими серед перших

повинні були розкришитися під обухом нового людомору черепи вільнодумних

письменників. І коли розпочалася повзуча реставрація сталінщини, саме

народні речники відкрили своїми лобами брами концтаборів і таємних

кадебістських психушок.

 

В Україні скорбний мартиролог брежнєвського терору судилося

започаткувати не комусь іншому, як двадцятивосьмилітньому талановитому

поетові, сурмачеві знедоленого покоління дітей війни Василеві Симоненку.

 

Народився Василь Андрійовіч на другий день Різдвяних свят (8 січня) 1935

року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на полтавщині в

родині колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло

ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках, воно

брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний.

Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли

від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами

діти – ці найбезневинніші жертви війни.

 

Після закінчення 1952 року середньої школи Василь вступив на факультет

журналістики Київського університету. Одержавши через 5 років диплом

“літописця сучасності”, працював у редакціях газет “Молодь Черкащини”,

“Черкаська правда”, “Робітнича газета”. Прте змістом і сенсом його життя

була поезія і тільки поезія.

 

Про становлення поетів, як правило, пишуть: вірші складав ще на шкільній

лаві, друкуватися почав у студентські літа. Цей стереотип абсолютно не

підходить до Василя Симоненка. По - юначому щиро повіривши після 20

з’їзду КПРС в торжество правди, свободи й демократії, він на повні груди

вдихнув озон хрущовської “відлиги” і не ввійшов, а вітром – вітровінням

увірвався в затхлу царину тодішнього красного письменства. Вже перші

його поезії, що бурхонули на шпальти періодики, засвідчили: в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ