UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВасиль Стефаник(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1729
Скачало375
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Василь Стефаник

 

Його новели – як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані

сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя,

дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії.

 

Іван Франко

 

Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели.

Ця істина міцно утвердилася в нашому літературознавстві. Він найближчий

соратник Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Ольги

Кобилянської, товариш і спільник у творчій та громадській діяльності

Леся Мартовича та Марка Черемшини. Творчість Стефаника припадає на

кінець ХІХ та початок ХХ століття. Талант письменника найбільше виявився

у жанрі соціально-психологічної новели. Основною темою його творів, як і

творів Леся Мартовича і Марка Черемшини, що становлять разом із

Стефаником так звану “покутську трійцю”, було життя найбіднішого

селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Василь

Стефаник зобразив трагедії і драми селян, про яких він говорив: “Я люблю

мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру ... За них я буду

писати і для них”.

 

Менше знаємо про нього як про людину. А така інформація теж важлива для

глибшого розуміння творчості письменника, для проникнення в таємниці

його майстерності. Цікавим видається спогад Василя Костащука, який добре

знав Стефаника: “Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та

благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був

незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому

відкривати найтаємніші думки й бажання свого співбесідника, вбирав у

слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли

говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивиться з-під брів, то в

очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло

морщив і хмурився; тоді здавалося, що от-от з буйної чуприни вилетить

іскра і запалить світ”.

 

Оце вміння спостерігати і глибоко переживати бачене й почуте надало

новелам письменника того болю, що гримів, як музика Бетховена. А

уривчаста, нервова фраза зближує його творчість з експресіонізмом –

літературно-мистецьким напрямом, що розвивався в перші десятиріччя ХХ

ст.

 

Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в селі Русів,

тепер Снятинський район Івано-Франківської області. Допитливий розум

вбирав народні пісні, казки, легенди, деталі селянського побуту,

звичаїв, обрядів мешканців покуття. Як підріз, пас овець, їздив з

батьком в поле.

 

Три роки відвідував школу у рідному селі, а потім ще три роки навчався у

Снятині, де вперше відчув на собі погорду з боку вчителів і паничів.

Знущання стали ще нестерпнішими, коли в 1883 р. вступив до Коломийської

гімназії. Ховаючись від учителів-шовіністів, разом з Лесем Мартовичем

організував вшанування пам'яті Шевченка, відкрив у рідному селі

читальню, входив до таємного гуртка гімназистів, де знайомилися з

українськими книжками, обговорювали факти селянської недолі.

 

У великому залі першого класу польської гімназії в Коломиї, пише

Стефаник у автобіографії: “ми, селянські хлопці зайняли послідню лавку.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ