.

Григорій Сковорода. Тематична різноманітність творів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3876
Скачать документ

ТВОРЧА РОБОТА

на тему:

Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв.

2001.

План.

Короткі біографічні відомості із життя Г. Сковороди.

Лірична збірка “Сад божественних пісень”.

Байки Г. Сковороди.

Притчі – оповіді алегорично-навчального характеру.

Значення творчості Г. Сковороди.

Григорій Савич Сковорода – оригінальний мислитель і письменник,
виразник ідей гуманізму та селянського просвітництва.

Народився 3 грудня 1722 року в с. Чорнухах Лубенського полку на
Полтавщині, у сім‘ї малоземельного козака. У 1734 – 1753 роках з
переривами навчався в Києво-Могилянсткій академії.

У 1750 році викладав поетику в Переяславській гімназії, деякий час
працював і домашнім учителем у поміщика С. Томари у с. Ковраях. Тут
написав свої перші вірші.

Останні 25 років життя провів у мандрах по Слобожанській Україні. Саме
в цей час були написані його філософські твори (трактати, діалоги,
притчі). Художня спадщина Сковороди складається з віршів зібраних у
книзі “Сад божественних пісень” і збірки байок “Басня харьковская”.

Помер 9 листопада 1794р. в с. Іванівні на Харківщині.

Сад божественних пісень.

Ліричний герой збірки-весь в пошуках правди, добра, щастя. Він як і
автор великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з
природою. Відкриваючи перед читачем свою благородну , чутливу душу,
ліричний герой виливає журбу, тривогу, роздуми. Його мучать нудьга
проклята і докучлива печаль. У багатьох творах автор милується красою
рідної природи, духовно збагачується її чарами. Красу природи автор
висвітлює в віршах “В город не піду багатий – у полях я буду жить” та
багатьох інших.

Серед поезій збірки трапляються панегірики (“Іде, хоче нас лишити”, “На
день народження Василя Томари”), але від панегіричних віршів
попередників Сковороди вони відрізняються чистотою і щирістю почуттів,
простотою образів.

Сковорода на кожному кроці бачив закріпачений люд і пристрасно жадав
для нього волі – свої роздуми з приводу цього висловив у пісні “De
liberate” (“Про свободу”). У ній оспівує волю як найбільше багатство.
Золото, порівняне з волею – ніщо – болото. Найбільша турбота ліричного
героя про те, щоб не позбутися волі. Тому автор і славить Богдана
Хмельницького, називає його героєм, батьком вольності. У своїх творах
поет-любомудр відбив надію народу по майбутні часи, коли земля стане
“царством любові.. без ворожнечі і чвар”.

Байки.

Григорій Сковорода – не лише талановитий поет-лірик, а й видатний
байкар. Сковорода надавав байці жанрової самостійності він створив понад
30 прозових байок. Відтворити істину й висловити критичне ставлення до
суспільних явищ – таке завдання і призначення байки, на думку Сковороди.
Тому його байки гостро сатиричні, наприклад “Олениця і кабан”.

Розумову обмеженість висміяно в байці “Жайворонки”. Молодий жайворонок
сприйняв за орла черепаху, коли та з великим шумом і грюкотом упала на
камінь. З приводу такої нерозсудливості старий жайворонок зауважує “Не
той орел, що літа, а той, що легко сідає”.

Чванство й самодурство панства засуджено в байці “Голова і тулуб”; в
якій бундючний тулуб у розкішній франтовій одежі величається перед
головою – невибагливою, здатною обійтися малим, та кмітливою. Простота і
розум протиставлені пихатості й глухості.

Байка “Чиж і Щиглик” навчає скромності і волелюбності. Чиж, який
потрапив у неволю, бо спокусили його солодкий харч і гарна клітка, тепер
зрозумів, що краще вже “сухар з водою, ніж цукор із бідою”.

Ідею “сродної” праці розвив Сковорода в байці “Бджола і Шершень” разом з
тим байка є протиставленням трудящих і нероб.

Шершні – паразити “що живуть крадіжкою чужою”. Бджола – це мудра людина
“що у своєму сродному ділі працює”. Шершні – це ті люди, що дивляться на
науку, як на засіб власного збагачення, які не хочуть бути корисними
людству.

Головне джерело байок Сковороди – українська народна казка. Особливість
байок Сковороди: мораль, яку він називає силою, буває в кілька разів
більшою, ніж основна частина байки.

Притчі.

Г. Сковорода є також автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального
характеру. Притча за жанром споріднення є байкою, бо вона так само як
байка має сюжет, діалог, мораль. У притчах Сковорода висловлював свої
філософські, естетичні і педагогічні погляди. Наприклад, у притчі
“Вдячний Еродій” йдеться про велику роль природних нахилів людини у
справі виховання і навчання.

Притча “Вбогий Жайворонок” навчає судити про людину не за обличчям, а за
розумом і серцем. Вістря твору спрямоване проти зажерливості панів,
їхнього паразитичного існування. Жити треба чесно, стережися :
“споживати чуже добро”, – радить Сковорода. – Що не поклав – то не руш.
Письменник закликає до гуманності: “Хай болить тебе горе ближнього”.

Прозираючи думкою в майбутнє, Сковорода замислювався, якою буде людина
прийдешнього суспільства. Йому мріялось, що людина буде в майбутньому
досконалою – розумною, доброю, порядною, справедливою, тоді виникало
запитання: як же досягти такої досконалості?

Поширенням знань насамперед. У філософських листах і працях Сковорода
утверджував культ розуму. Також його твори допомагають нам збагнути
шляхи їх досягнення, без якого наше життя не має жодного сенсу. Одним з
свідчень глибини творів Сковороди є їх афористичність. Не одна крилата
фраза пішла мандрувати по світу з його писань:

ні про що не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим;

любов виникає з любові, коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший
люблю;

не все те отрута, що неприємне на смак;

з усіх втрат – втрата часу – найгірша;

один – у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

Григорій Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його
просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого (в Харкові) на
Україні університету. У своїх творах, які наче підсумували найвищі
здобутки давньої української літератури, Сковорода оспівував красу
природи України, її працьовитих людей, їх прагнення до волі і щастя,
висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з народу,
проголосив людину та її волю – найвищою цінністю. Сковорода розвинув
ідею гуманізму, вніс в нашу літературу нові теми й образи. Його сатира
підготувала ґрунт для появи політичної сатири Шевченка. Сковорода –
перший з українських письменників по-новому поставився до народної
творчості, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна
мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох
процесів суспільного життя.

“Спадщина Сковороди – справедливо зауважив літературознавець Іван Піль
щук, – є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж
український народ носив в собі невгасиму жагу волелюбства, яка вселилася
в поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є добрим
надбанням української національної і світової культури”.

Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий
письменник і філософ – писав: “Ми створимо світ кращий. В майбутній
Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу”.
Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими людьми, які творять нашу нову
славу, нашої оновленої землі, на цій землі завжди житиме в серцях
вдячних правнуків легендарний любомудр, наша гордість і слава – Григорій
Сковорода.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020