UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКличні комунікати у поетичному мовленні.(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1492
Скачало158
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Зображальна функція кличних комунікатів

 

у поетичному мовленні Лесі Українки

 

Кличні комунікати – це самостійні речення-звертання, їх модифікації –

звертання в складі інших самостійних речень [6, 407].

 

Кличні комунікати та їх модифікації в поетичному мовленні Лесі Українки,

крім естетичного значення, зумовленого прагматичним значенням

контактності – називанням конкретної істоти, адресата мовлення – часто

мають ще й естетичне значення, зумовлене художньою образністю засобів, з

яких вони складаються. Наприклад, такі комунікати-вокативи, як татусю

[7, 43], сестрице [7, 84], дитинонько [7, 31], що є

емоційно-експресивними дериватами, одночасно з прагмемою контактності

містять ще й прагмему емоційності (пестливості) і мають характеризуюче

значення. Про можливість утворення форми кличного відмінка іменниками із

значенням суб’єктивної оцінки, в тому числі й назвами неістот, писала

М.Плющ [5, 41]. У поетичному мовленні Лесі Українки емоційно-оцінна

конотація притаманна всім без винятку складеним комунікатам, структурну

основу яких становлять назви істот: двокомпонентним, що розширені лише

вигуком о (о матері [7, 193], о браття [7, 109]), бо вигук привносить у

звертання значення поваги мовця до адресата; двокомпонентним із

займенником мій (моя панно [7, 39], милий мій [7, 112]), у яких

займенник виступає епітетом, оскільки сприяє передачі інтимності

спілкування, передає відношення близькості мовця до адресата;

епітетом-ад’єктивом (предки велебні [7, 249], неправий судія [7, 194],

любий джуро [7, 172], які, крім передачі емоційно-оцінного ставлення

мовця до адресата, певною мірою характеризують і мотиви спілкування,

інтенцію мовця. Трикомпонентні комунікати із присвійним займенником і

ад’єктивом-епітетом сконденсовують у собі ще більше підтекстної

інформації про ситуацію спілкування, ніж двокомпонентні: мій любий козак

[7, 95], наш лютий вороже [7, 109], Михайлику мій любий [7, 174].

Поширюючись напівпредикативними ад’єктивними та субстантивними

зворотами, кличний комунікат чи його модифікація стає в поезіях Лесі

Українки центральною частиною повідомлення, характеризує названого

адресата-персонажа, і чим більше компонентів містить такий ускладнений

комунікат, тим більше він ускладнюється інформативно. Т.І.Лутак називає

напівпредикативні звороти, що є трансформами двоскладних речень,

конденсерами вторинної предикації і вважає, що вони “включаються в

речення в залежності від конкретних умов комунікативного завдання,

авторських уподобань та стилістичних мотивацій” [3, 66].

 

Кличні комунікати з конденсерами вторинної предикації виявляють помітну

активність у поетичному мовленні Лесі Українки: О люде мій бідний, моя

ти родино, Брати мої вбогі, закуті в кайдани [7, 52], моє немовлятко,

уроджене в люту годину дитятко [7, 95], Брати мої, нащадки Прометея [7,

109], богине таємна! велична Артемідо, Заступнице міцна коханої Тавріди

[7, 129], Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі [7, 140], мій ти

єдиний, мій зламаний квіте [7, 201], королівно, ясна панно [7, 205], мій

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ