UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМ.М. Коцюбинський - дитячі оповідання(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2481
Скачало370
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Коломийський педагогічний коледж

 

Реферат на тему:

 

М.М. Коцюбинський, -

 

дитячі оповідання

 

Виконала

 

студентка

 

3-П2 курсу

 

Березовська Т.

 

Коломия 2002

 

У дні реакції після подій 1905 р., коли було так багато темряви,

письменник з вірою в перемогу грядущої революції писав у своїй

чудо-новелі “Intermezzo”: “...я повний приязні до сонця і йду просто на

нього, лице в лице... я дуже щасливий, що стрічаюся з ним тут, на

просторі, де ніхто не затулить його обличчя, і кажу до нього: сонце! я

тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з

того насіння? Може, вогні?”. Великим сонцепоклонником сприймають

українського революційно-демократичного письменника Михайла

Коцюбинського і сучасні читачі його творів.

 

Прагнення Коцюбинського писати для дітей появилося під впливом

педагогічної діяльності. Склавши екстерном іспит на народного вчителя,

він поїхав в село Лопатинці, що на Вінниччині. Із спогадів сучасників

видно, що Коцюбинський “залишив пам’ятний слід у житті лопатинців ...

чимало людей у селі навчилося любити й поважати книгу...”1.

 

До класики дитячої літератури заслужено відносять три оповідання

Коцюбинського: “Харитя”, “Ялинка”, “Маленький грішник”. Прочитавши їх,

краще розуміємо справедливість оцінки, даної українському письменникові

Горьким: “В світі ідеї краси і добра, - писав Горький у статті

“М.М.Коцюбинський”, - він “своя” людина, рідна людина, і з першої

зустрічі він будить жадобу бачити його якнайчастіше, говорити з ним

більше.

 

...Він якось особливо близький до хорошого, і в ньому кипить органічна

гидливість до поганого. В нього тонко розвинена естетична чуйність до

доброго, він любить добро любов'ю художника, вірить у його переможну

силу, і в ньому живе почуття громадянина, якому глибоко і всебічно

зрозуміло культурне значення, історична вартість добра”2.

 

У своїх оповіданнях Коцюбинський розглядає дитину не лише в певних

життєвих ситуаціях, а й заглиблюється у її внутрішній світ. А тому, що

він “якось особливо близький до хорошого”, то бачить там тільки гарне.

Навіть Дмитрика він назвав “маленьким грішником”, бо то не зла дитина,

просто надто сильними є його пориви до щасливого, веселого дитинства,

які ще не вміє гамувати.

 

Оповіданням “Харитя” захоплювалися вже сучасники Коцюбинського: “У такій

невеличкій приповістці ще такого багато сказано! Та як сказано! Чистою,

як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь,

малюнком; невеличкими, домірними нарисами, що розгортають перед очима

велику – безмірно велику - картину людського горя, краси світової,

виявляють безодню глибину думок, таємні поривання душі, забої

невеличкого серця!.. Та так тільки справжній художник зможе писати!”3.

 

а

 

ечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої”. На

портреті Дмитрика (“Маленький грішник”) розкривається страшна нужда

міської бідноти. Від недоїдання у нього бліде обличчя, “на Дмитрикові

була стара руда материна юпка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з

пошарпаної одежини, довгі рукави теліпались нижче рук, заважали йому.

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ