UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПавло Федюк - український новеліст кінця ХХ ст. (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1122
Скачало170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Мыністерство освіти та науки України

 

Коломийський педагогічний коледж

 

Прикарпатського університету

 

Ім. В.Стефаника

 

“Рівному йому не бачу

 

в сучасній українській прозі... “

 

(Михайло Осадчий).

 

Реферат

 

на тему

 

Павло Федюк –

 

український новеліст

 

кінця ХХ ст.

 

Виконала:

 

студентка 2-Б курсу

 

Маруняк Руслана

 

Викладач

 

Курчій Д.Д.

 

Коломия – 2002

 

Народився в селі Рушури на Коломийщині на самого Івана-Купала 1948 р.

у “самому пеклі”, як пише сам письменник.

 

Своє дитинство згадує, як кровавий кошмар.

 

Про те страхіття геноциду, яке вчинили мадярські фашисти в травні 1943

р. він написав у своїй художньо-документальній повісті “Рунгурська

трагедія”. Про весь той жах йому розповіла мати, тато і ті очевидці, що

вирвалися з того пекла, яким стало рідне село, в якому одночасно палало

630 дворів, а мадярські карателі вбивали все, що попадалося їм під руки.

В селі мадяри вбили тоді 85 чоловік, з них 15 дітей – 7 немовлят.

Взагалі вбито біля 2,5 тис людей. Чотири місяці у селі стояв фронт. У

його діда було 14 душ родини, живим залишився тільки Павлів батько.

 

“Над селом мого дитинства стояла густа хмара смертей, жіночого

голосіння, яке переривали хіба що лише вибухи та автоматні черги. І все

це творилося аж до кінця 50-х рр.”

 

Ось такі картини бачили дитячі очі письменника щодня. Мати постійно

сушила сухарі, і завжди стояли спаковані речі, тому що кожної хвилини

могли прийти і відправити у висилку.

 

Не було що їсти, в що одягтися, тому що всі зароблені гроші в лісі йшли

на податки, бо за недоїмку – висилка в Сибір. Батько Павла Федька навіть

зрізував у саду яблуні, бо за них здирали великі податки, так що та

яблуня не могла того відродити навіть за 10 років.

 

В дитинстві він дуже часто хворів. Кілька раз помирав. На 3-му році

лежав уже чорним полінцем, коли до хати зайшов тато і сказав: “Ади, те,

що я найбільше люблю, те Бог хоче в мене відібрати. А най краще умре,

ніж я маю дивитися, як воно мучиться”. З цими словами і пішов робити

труну. Та якась циганка допомогла йому видужати.

 

Батько загинув, коли Павлові було 10 років. З того часу і почалося його

самостійне трудове життя. Крім господарки залишилось 10 бджолиних сімей.

 

 

Коли одного разу в час роїння бджіл, він обдивлявся вулики, його дуже

сильно обжалили бджоли. Він кілька днів лежав нерухомо, почалася

алергія.

 

Служив у радянській армії. Служба здавалася йому медом, бо можна було 3

рази попоїсти теплої страви.

 

Після армії влаштувався кореспондентом у Верховинську райгазету

“Світанок”. Він писав новели, нариси і записував гуцульський фольклор,

легенди, демонологію, які потім лягли в основу його творів.

 

У 1971 р. він вступив на перший курс факультету журналістики

Львівського державного університету. 12 років після відкриття нашої

студентської організації прийшлося займатися лісозаготовками в Удмуртії

та Приураллі.

 

У 1978 р. він помирав третій раз. Вантажівка ЗІЛ-130 перекинулася на

великій швидкості і загорілася.

 

Про видання книжки не могло бути й мови. Його ім’я було в списку

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ