UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОбраз рідного краю в кіноповісті О.Довженка "Зачарована Десна" (твір)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5907
Скачало401
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Твір на тему:

 

Образ рідного краю

 

в кіноповісті О. Довженка

 

«Зачарована Десна»

 

В записнику О. Довженка від 5 квітня 1942 р. читаємо нотатку, яка

свідчить про те, що він з літами все частіше згадував рідну хату,

благословенний край свого дитинства. Згадуючи зачаровану річку Десну,

сінокіс, діда, батька, матір, письменник «сміявся і плакав». На схилі

свого вкороченого сталінізмом життя до нього все частіше приходили

спогади. Вони мучили його й без того змучену душу, відвідували у

неспокійних, тривожних снах.

 

В одному з листів до матері й сестри Довженко сповіщав: «Пишу одну

повість про діда, батька, матір і про все, одне слово, наше союзницьке

життя, ще коли я був маленьким». Проте задум написати поему в прозі, в

якій оспівати рідний край, його працьовитих, добрих людей був здійснений

письменником лише в 1955 р.

 

Чіткого сюжету і послідовності розповіді в «Зачарованій Десні» немає, бо

твір писався не тільки для читання, а й для екранізації. Основну сюжетну

лінію створюють оповіді-спогади автора, овіяні романтикою сільського

життя, любов'ю до пташиного щебету в саду, до плескоту весняної повені,

до ніжно-журливого кумкання жаб у болоті, до дівочих співів, колядок,

щедрівок, обжинок, до «гупання яблук у саду», до сільської музики —

високого й чистого дзвону коси,— все це викликало радість і втіху, яку

Довженко трепетно й ніжно згадує як незабутнє, що живе в його доброму й

поетичному серці.

 

Всі події кіноповісті проходять через призму оцінки їх малим Сашком

Довженком, що надає оповіді щирості, непідробного ліризму й

задушевності, тонкого гумору. Описуючи своє дитинство, яке проходило на

лоні живописної природи, Довженко з любов'ю згадує свою родину — схожого

на бога Саваофа діда, що ніколи не розлучався з псалтирем, лайливу

прабабу, яка проклинала всіх, хто потрапляв їй на очі, напрочуд доброго

батька, який любив розповідати синові про Десну, про трави, про таємничі

озера; тиху, люблячу матір, яка кохалась у рослинах І саджала їх у

своєму невеличкому городі, “щоб проізростали”, добрих знайомих і просто

хороших людей, які, як і його батько, рятували селян від смерті, від

повені, від лиха.

 

Ліричні поетичні описи — дивний сон хлопчика — чергуються із сценами,

написаними в стилі українського народного гумору. Такою є картина

великодньої повені, коли вся загребельська парафія сиділа на стріхах з

несвяченими пасками, а рев худоби по кошарах, крики людей «рятуйте!»

ніскільки не бентежили отця Кирила, що з дяком І старостою роз'їжджав на

човні і святив паски чистою деснянською водою.

 

Згадуючи минуле своєї родини, свого народу, Довженко не раз

підкреслював, що в його житті було і багато «неладу, плачу, темряви й

жалю». Автор звернувся до спогадів свого дитинства не тому, що уболівав

за старовиною, минулим. «Я не приверженець старого села, ні старих

людей, ні старовини в цілому,— писав Довженко у повісті.— Я син свого

часу і весь належу сучасникам своїм».

 

Привертають увагу й роздуми письменника про людей праці, про покликання

митця і витоки його патріотизму. Закоханий у рідний край, у працелюбний

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ