UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОраторське мистецтво на Україні в 16-17 ст. (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8302
Скачало460
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

 

НА УКРАЇНІ В XVI - XVII СТ.

 

Староукраїнське ораторське мистецтво представлене в основному творами

церковно-релігійного змісту. Світська ораторська проза - сеймові та

судові промови, політичні виступи на народних зібраннях тощо — не

збереглися. Провідним жанром ораторської прози на Україні в XVI—XVII ст.

був проповідницький. Проповідь відігравала роль наймасовішого

пропагандистського засобу. Вона була живим словом, зверненням до широких

мас з церковної кафедри.

 

Українське ораторське мистецтво виникло на традиціях давньоруських. З

періоду Київської Русі були успадковані збірники перекладних і

оригінальних ораторських творів, які мали настановчі цілі. Вони

передбачали насамперед популяризувати й поширювати християнську

ідеологію і морально виховувати давніх русичів, уславлювати персонажів

християнської міфології і видатних церковних діячів. Тому твори

ораторського мистецтва доби середньовіччя називають п.е учительною

літературою. Проповідь прийшла на Русь разом з християнством як частина

церковного ритуалу і поширювалася в різних списках, які оформлялися у

спеціальні збірки. З періоду Київської Русі відомі списки збірників

ораторських творів— перекладних і оригінальних, які широко побутували і

в XVI—XVII ст. на Україні: «Златоструй», «Маргарит», «Златоуст»,

«Ізмарагд», «Торжественник» та ін. До них входили переклади ораторських

творів класиків візантійської учительної літератури IV—IX ст., які

перекладалися або безпосередньо з грецької мови, або приходили з

Болгарії в старослов'янському перекладі, і твори давньоруських

ораторів—таких, як Феодосій Печорський, митрополит Іларіон, Кирило

Туровський, Климент Смолятич та ін. Це були своєрідні антології

ораторської літератури.

 

Ораторська, або учительна, література включала в себе проповіді (які ще

називалися словами, казаннями, повчаннями) і послання. А той, хто

складав і проголошував орації, звався проповідником, або казнодією.

Проповіді призначалися для проголошення їх широкому колу людей, послання

ж були зверненнями до однієї конкретної людини чи певної групи людей і

призначалися для читання. Однак на практиці часто траплялося так, що

послання використовувалися повністю чи в уривках для проголошування їх

на широку публіку, а проповіді переписувалися для індивідуального

читання. Таким чином, чіткої межі між проповідями й посланнями не було.

Яскравим прикладом такого явища може бути творчість Івана Вишенського.

Його твори являють собою послання. Однак письменник розраховував і на

те, що вони можуть проголошуватися. Переправивши з Афона на батьківщину

свою «Книжку», він у передмові до неї радив, щоб при індивідуальному

читанні «не минати скорогонцем, як пусте вітряне коло, очима пробігаючи

наперед написаного з місця на місце, але зупинятися... де мовиться про

неправду і істину» 1. При читанні вголос для слухачів передусім потрібно

подбати про те. щоб читач був вправним у читанні — «звиклий і швидкий на

око, щоб не повторював і не заїкався на одному місці двічі чи тричі, хай

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ