UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблема національного відродження українського народу у творчості Павла Тичини (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3234
Скачало304
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Проблема національного відродження українського народу

 

у творчості Павла Тичини.

 

У червні 1917р. внаслідок лютневих подій у Росії було проголошено

відновлення державності України (у формі автономії). Це загальнонародне

піднесення з приводу проголошення волі України П. Тичина передає у

поемі-ораторії “Золотий гомін”.

 

Розкута, без видимої сюжетної лінії, поема націлена на створення єдиного

мажорного символу – образу української волі. Міфологічні та філософські

символи (“Човни золотії із сивої-сивої Давнини” – “ласкою в серце

зранений, виходить Андрій Первозванний” – “Предки встали з могил” –

“небесними ланами Час проходить”) поєднані в ній з новітніми

національними символами (“золотий гомін” – “Слава! – з тисячі грудей” –

“ясні короговки”).

 

Цей складний поетичний твір документально свідчить про те, що найширші

маси українства побачили в проголошенні державності вияв своєї

споконвічної волі [цитата].

 

В українській поезії вперше постав образ дужого молодого народу,

здатного творити власну історію. Митця підносить те, що революція

відбулась мирно, безкровно, як сонячне свято, як злиття тисяч бажань у

єдине – у “золотий гомін”. Поема стала видатним явищем національної

духовності.

 

У час бурхливого спалаху національного відродження в Україні Тичина жив

надіями і сподіваннями на українську державність. Пильне око митця

запримітило і віками утверджену українську національну символіку, і

вчуло радісний передзвін воскреслих мелодій.

 

У “Сонячних кларнетах” народився перший трагічний символ – образ

революції як давно очікуваної нареченої.

 

У поезії “Одчиняйте двері...” поет стикає дві системи протилежних

знаків: радісного чекання (наречена – голуба блакить) і жахливого

пророцтва всесвітнього кінця (всі шляхи в крові – горобина ніч – тьма –

дощ). Радість поглинулась бурею. Просвітку не видно.

 

Так він сприйняв першу кров революції.

 

Криваві дні революційного геноциду Павло Тичина художньо відтворив у

циклі “Скорбна мати” (1918). Поет звертається до тієї постаті, котра для

всіх людей втілює доброту і захист. Божа матір приходить в Україну не з

ясною посмішкою, а із скорбно стиснутими устами, такою, якою вона була

тоді, як розпинали її сина.

 

Жорстокі будні громадянської війни передано вишуканим поєднанням

біблійного і реального. Одвічні біблійні символи (Божа матір, Христос,

хрест як символ страждання) сплітаються із жахливими реаліями

революційної доби (Чийсь труп в житах чорніє – В могилах поле мріє).

Трагічні символи передають агонію національного світу: блискучі ножі в

серці Божої матері, розп'ята тінь її сина, її плач “сльозами” над

даремною жертвою Христа.

 

Немає спасителя в Україні. Божа матір знає, що чекає цей край у

майбутньому.

 

Пророчі слова Скорбної матері відгукнулись у майбутньому голодомором

1933, окупацією 1941-1944, голодом 1946-1947, Чорнобильською аварією

І986. Воістину даром прозріння володів молодий П. Тичина.

 

До циклу “Скорбна мати” дуже близький символами жертовності і

провісництва вірш “Пам'яті тридцяти” (1918). Це поетична епітафія на

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ