UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПротиріччя в романі Уласа Самчука "Волинь".(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2258
Скачало225
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Просторіччя в романі Уласа Самчука “Волинь”

 

Специфіка мови художніх творів виявляється насамперед в яскраво

виявленій індивідуальності, неповторності мови кожного талановитого

письменника, в єдності комунікативної та естетичної функцій тексту, в

широкому використанні елементів різного стилістичного забарвлення [7,

12]. Але, вдаючись до тих чи інших лексико-фразеологічних і

морфолого-синтаксичних засобів загальнонародної мови, вживаючи

говіркові, просторічно-жаргонні елементи, автор мусить завжди

орієнтуватися на літературну норму [11, 16].

 

Виразність мови Уласа Самчука обумовлена саме правильним, продуманим

співвідношенням елементів літературної мови і розмовного мовлення.

Послуговується письменник і просторічною лексикою, оскільки вона надає

літературному мовленню народного колориту, збагачує його, є одним з

важливих засобів реалістичного зображення побутових ситуацій. “Ці слова

іноді просто вражають своєю свіжістю влучністю, експресією, чітко

вираженою оцінкою того чи іншого явища (найчастіше негативного)” [6,

57]. Зрозуміло, що, потрапляючи в контекст, просторіччя підкоряється

художньому задуму письменника, стає невіддільним від усієї образної

системи, від композиції твору в цілому.

 

Однак природа просторіччя як лінгвістичної категорії ще й дотепер

повністю не з’ясована, внаслідок чого не існує і погодженого його

визначення.

 

Г.П.Їжакевич цю лінгвістичну категорію іменує “розмовно-просторічною

лексикою”, зауваживши в примітці, що “межа між розмовною і просторічною

лексикою є дуже нечіткою й історично змінюваною” [15, 85]. Подібне

стверджує і О.Пономарів, зазначаючи, “що ці два лексичні розряди не

мають чітко окресленого розмежування” [11, 104]. Однак, на його думку,

різниця між ними є. До складу розмовної лексики входять слова, що,

перебуваючи в рамках літературної мови, надають висловлюванню розмовного

характеру [11].

 

Просторічна лексика в основній своїй масі перебуває на межі

літературного вжитку, а то й виходить за цю межу [11, 106].

 

Більшість мовознавців (як українських, так і російських) вважають, що

просторічна лексика стоїть поза літературною нормою, але активно

вживається в побутовому мовленні і в художній літературі як стилістичний

засіб надання зневажливої, іронічної, грубуватої характеристики

зображуваному [2, 227], “як засіб мовленнєвої характеристики персонажа з

певного соціального середовища” [9, 130], “з гумористичною і сатиричною

метою” [2, 342].

 

Російський мовознавець Б.Томашевський стверджує, що “просторіччя – це

така форма мовлення, яка не рекомендується літературними нормами, але

яка фактично використовується у вільному, інтимному, не публічному

мовленні” [16, 152].

 

О.І.Єфімов характеризує цю категорію лексики як “слова і вирази, що

побутують у різних соціально-мовленнєвих стилях загальнонародної

розмовно-побутової мови і залишаються за межами загальновизнаних засобів

і норм літературної мови” [4, 61]. Автор зазначає, що “просторіччя треба

розглядати як джерело поповнення літературної мови. Але далеко не всі

елементи просторіччя можуть мати право на літературність. Більшість з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ