UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМова і нація: акценти сучасності(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4195
Скачало441
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мова і нація: акценти сучасності

 

21 лютого 2000 року. ЮНЕСКО оголосило цього року днем рідної мови.

Здавалось би: чому дивуватись, що має вражати. Дуже гарно, дуже

схвально. Так, схвально. Можуть радіти цьому англійці, німці, французи,

іспанці і ще раз у цей день пишатися своїми мовами. Бо їхні мови уже

невіддільні від них самих, бо їм навіть важко уявити, що довелося би від

чогось чи від когось боронити свою мову.

 

А що ж ми? Українці та українська мова – це ніби два світи

різноіснуючих і тільки в деяких точках дотичні. І сумно стає, і прикро,

що у цей день мусимо ходити у “народ”, знов ж таки народ – український -

і доводити йому, яка ж чудова наша мова, як потрібно її кожному знати,

яку давню історію має та, водночас, - яку трагічну.

 

Народ – то особлива цінність, яку формують не тільки кордони,

економіка, матеріально – технічні здобутки, але й мова. В початках

сотворіння світу було СЛОВО. В початках сотворіння нації теж повинне

бути СЛОВО.

 

Українці – це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного

знищення, духовного поневолення, генетичних мутацій, цілеспрямованого

переміщення народів на її тереторії, внаслідок чого відбулася амнезія

історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу. Образ

її спотворювався віками, і велике диво, що ця нація на сьогодні ще є,

вона давно вже могла б знівелюватися й зникнути.

 

Врешті-решт ми дочекалися завершення тривалої української неволі. Коли

ж з гуркотом упала залізна завіса, виявилося, що по той бік завіси нас

нема. Україну мало хто знає, її все ще плутають з Росією, її проблеми

для світу неактуальні, за нею тягнеться шлейф історичних упереджень, не

спростованих нами й досі. Виявилося, що майже ніде в університетах світу

немає українських кафедр, все сприймається крізь призму русистики, що в

діаспорі молодь українського походження захищає докторати з російської

літератури, бо інакше матиме проблеми з працевлаштуванням, що українські

наукові й культурні інституції ізольовані і не мають стабільних

контактів зі значно престижнішими інституціями інших діаспор. Що

ставлення до українців як до нації дуже специфічне, їм нерідко й досі

інкримінується то націоналізм, то сепаратизм.

 

Що повинна була відразу зробити Україна? Насамперед – об’єктивно

оцінити ситуацію. Розробити свою гуманітарну політику, її стратегію та

пріоритети. Зафіксувати себе у свідомості людства парадоксом молодої

держави з тисячолітньою культурою, що була досі заблокована через

історичні причини. Бути відкриттям для світу.

 

Замість цього у нас пішли за інерцією. Прийняли добродушно дотепну

формулу Л.Кравчука “Маємо те, що маємо”, і не зробили рішучої спроби

змінити ситуацію. Більш того, ще й поглибили її за останні роки.

 

Навіть після кількох літ незалежності мовна ситуація в Україні викликає

тривогу. Українська мова слабо захищена Конституцією і вже давно (з 1989

року) існуючим Законом про мови, який демонстративно ігнорується.

Державні чинники не спроможні забезпечити виконання “Державної програми

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ