UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоезія і містика (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1462
Скачало239
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ПОЕЗІЯ І МІСТИКА

 

Між поезією та містикою у певному сенсі існує природна схожість, яка

споріднює їхні іманентні можливості проникати крізь плівку невідомого,

за якою одразу губиться думка, зникає горизонт бачення, а предмети наче

непомітно розчиняються, втрачаючи не тільки контури, а й фізичне тіло. І

перед нашим поглядом постає справжнє безмежжя без визначеного кольору,

без найменших предметів і натяків на рух. Це, власне, та межа, за якою

наша уява безсила.

 

Але спершу спробую визначити поезію як вище мистецтво незнання. Перед

тим, як приступити до пояснення такого твердження, мушу зробити ще одну

операцію — дати власне тлумачення поняття знання (а, відповідно, і

незнання), а тим паче й містиці, яка нерозривно з ними пов’язана.

Термінологічно, безперечно, — це сфера теології.

 

Ще Бонавентура, послідовник св. Франциска та св. Августина, трактуючи

містичну сутність світла, говорив, що воно є джерелом мудрості, знання.

А знання для містика — це не стільки стан свідомості чи розуму, а стан

духу, акт великої присутності та споглядання Господнього об’явлення, за

час якого раціональне та чуттєве єство людини перебуває у процесі

блаженної тривалості. Для Бернарда Клервозського — це процес осягнення

істини (буття-абсолюту), осягнення, яке уможливлюється завдяки стійкості

віри, і як нагорода за це — можливість споглядати знання. Бо тільки

останнє як абсолютна сутність, за такого трактування, є істиною Бога

(Ісус сказав: “Я є істина”; Іоанн. 14:6). Проте навіть найобачніші з

містиків не зважувалися бачене назвати бажаним, а тому говорили тільки

про те, що здається, вважаючи, що в абсолютному баченні криються усі

способи бачення. Як пише Микола Кузанський, “в абсолютному баченні всі

способи його конкретизації існують без обмежень і будь-яке обмеження

бачення є також і в абсолютному”.

 

Зрештою, говорячи про знання й розуміючи його як абсолютну істину

(божественну мудрість), услід за кардиналом Кузанським, певно, варто

визнати, що вона невловима і наш розум має відношення до неї, як

можливість до абсолютної необхідності. Отже знання треба розуміти як

праведний та наполегливий у своїй вірі спосіб богошукання й любові до

Господа. Знання, звичайно, ніколи не постане в своїй вищій реальності

перед очима віруючого (деякі мислителі пояснюють це обмеженими

можливостями людських органів сприймання), однак воно інтуїтивно

обнадіює й дарує прагнучому хвилини осяяної радості та відчуття істини

(Григорій Богослов про таку ситуацію каже, що це Господь наближається до

віруючого.)

 

Відповідно, трактуючи незнання, доцільно було б виходити з протилежної

стосовно знання його суті. Під цим можна розуміти і атеїстичне

невігластво, і — навпаки — способи (з теологічної точки зору хибні й

пагубні) інтелектуального чи мистецького осягнення істини, а значить

глибоко індивідуального та суб’єктивного ставлення до світу.

 

Відтак поезія, гадаю, є найбільш універсальним таким способом, бо її

царина — і океан сакрального, і океан внутрішнього (океан серця — як би

сказали кордоцентристи), коли людина здатна “помітити” в собі Бога

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ