UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоетичний стиль обрядових пісень у романі Андрія Печерського "В лісах".(реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1662
Скачало171
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поетичний стиль обрядових пісень у романі Андрія Печерського “В лесах”

 

Проблеми фольклору сьогодні стають дедалі актуальнішими. Жодна

гуманітарна наука не обходиться без вивчення його матеріалу. Фольклор –

це особливий продукт поетичної творчості, одним із видів якої є також і

література [9, 149]. Тому між поетикою фольклору й літератури існує

тісний взаємозв’язок. Значний внесок у розвиток фольклорних традицій у

світовій літературі зробив П.І.Мельников (Андрій Печерський). У народних

звичаях і обрядах знаходить письменник щиру поезію почуттів. Він оспівує

народ, що живе у злагоді з матінкою-природою і підкоряється її законам,

як істинного хранителя вічних моральних цінностей.

 

Усталеність форм старообрядницького побуту багатьма, в тому числі і

П.І.Мельниковим-Печерським, сприймалася прихильно як прояв духовної

самобутності, яку зберігав народ [7, 223]. Відкриваючи роман, ми

потрапляємо в край стародавній і таємничий, де ще живі легенди та

перекази про невидимий град Кітеж і нашестя Батия на Стародавню Русь.

“Старая там Русь, исконная, кондовая. С той поры как зачиналась земля

Русская, там чуждых насельников не бывало. Там Русь сысстари на чистоте

стоит, – какова была при прадедах, такова хранится до наших дней” [10,

30]. Тут усе своє, самобутнє: і релігія, і характери, і одяг, і пейзаж.

Пристрасті приховуються під удаваною байдужістю, чорні мантії стариць

ніби затьмарюють яскраве вбрання молодих і свіжі барви лісів та полів.

Тут панує німа тиша, яка порушується лише пташиними голосами. І люди

скупі на слова. Колишній вогонь розкольницького фанатизму давно згас.

Натхненні старообрядницькі проповіді завмерли на потемнілих від старості

сторінках “уставу”. А з усіх заповідей Авакума розкольники взяли на

озброєння всього лише один вислів: “До нас положено, лежи оно вовеки”

[10, 67]. Тому на всьому укладі життя, мисленні і навіть мові жителів

скитів лежить закам`яніла печать зашкорублості. Мова стариць –

мертовно-книжна. Правда, це не заважає їм поміж собою користуватися

звичайнісіньким просторічним лексиконом. “А вот я гребень-то из донца

выну да бока-то тебе наломаю, так ты у меня не то что козой, коровой

заревешь...С глаз моих долой, бесстыжая!...”- сварить мати Виринея

розгульних “білиць” [10, 529 ]. Ця дволичність – від тієї життєвої

достовірності, якій ніколи не зраджував П.І.Мельников-Печерський.

Викриваючи “темне царство”, він не міг приховати своїх симпатій до

старообрядців, які дбайливо зберігали щирі народні починання. Усі ті

якості, що, за його уявою, сприяли збереженню кращих народних традицій,

сконцентрував письменник в обрядових піснях, які відібрав і помістив у

романі “В лесах”.

 

Метою статті є аналіз поетичного стилю обрядових похоронних пісень у

романі Андрія Печерського “В лесах”.

 

Від похоронних плачів віє віддаленою старовиною. Це давній обряд,

залишки староруської тризни (завершальна частина поховального обряду, що

складається з поминальної учти, під час якої випивають суміш пива, меду

і виноградного вина), при здійсненні якої близькі до покійника, особливо

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ