UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСмішне - як основа творчості Остапа Вишні (курсова робота)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8251
Скачало574
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Смішне – як основа творчості

 

Остапа Вишні

 

План

 

“Уродженець краю, де завжди було в шані гумористичне слово” (У. Дузь).

 

“Моя автобіографія” – твір, який має кілька мистецьких пластів”

 

Українська ментальність у творчості О.Вишні (гумореска “Чухраїнці”).

 

Засоби комічного в “Зенітці”

 

Тема любові до природи, її захисту в “Мисливських усмішках”

 

Сатирично-гумористичні твори розходяться нині надзвичайно

швидко. Веселу книжку люблять всі. Хотілося б вловити в цьому приємний

відгомін тих благословенних часів, коли в українській літературі засіяла

зоря на ім’я Остап Вишня. Щоб нині зрозуміти творчість Вишні, потрібно

ретельно з’ясувати, хто він, легендарний Остап, чиїх батьків дитина, де

зріс і в кого навчався, що робив і з ким дружив, з чого радів і з чого

мучився… перед нами життя, яке й досі не дуже охоче розкриває свої

таємниці, частково поховані в недоступних архівах , а частково збережені

в усних джерелах, що не завжди співвідноситься з істиною.

 

Йому випало жити в пору великих соціальних зрушень, в період

світлих надій і чорної розлуки, епохальних звершень і масового терору.

 

Іронія літературної долі О.Вишні в тому, що його унікальний сатиричний

хист сягнув висоти в часи утвердження кривавої диктатури Сталіна, і

проте саме йому, найталановитішому серед всіх українських сміхотворців,

удалося вижити ( а загинули майже всі, зокрема, Василь Чечвянський –

рідний брат, Юрій Вухналь, Кость Костко, Юхим Гедзь ) й дочекатися

настання “відлиги”, коли вперше за чверть віку з’явилися сприятливі

умови для творчості. Можна тільки уявити: багато міг би зробити цей

веселий геній, якби в період найвищого розквіту не зазнав нищівного

удару і якби над ним майже до смерті не висів долюклів меч берієвської

інквізиції.

 

13 листопада 1889р. на хуторі Чечва, біля тихого містечка

Груні, що на Полтавщині, в маєтку поміщиків фон Рот народився хлопчик

Павло Губенко. Хоч народився хлопчик у поміщицькому маєтку, але не

належав він ні до дворянського, ні до поміщицького роду, і вперше його

голос пролунав не в розкішних хоромах, а в селянській білій хаті, де жив

його батько Михайло Кіндратович Губенко – колишній солдат царської

армії, а потім прикажчик у фон Ротів. Через шістнадцять літ після цієї

події він не без лукавого усміху запише в щоденнику : “Я, такий собі

Павлушка, селянський син, бігав без штанів по Груні на Полтавщині,

бігав, ширяв картоплю, драв горобців, била мене мати віником і навіть

горнятками череп’яними кидала в голову. Спасибі матері!”

 

У цій хаті крім Павла, народилося ще шістнадцять Губенків, і

вже сама ця обставина змушувала батьків добре-таки сушити голову над

одвічним і легким родинним питанням: як влаштувати дитину в школу, як

звести кінці з кінцями, щоб дати їй освіту та вивести в люди.

 

Ось як згадує про це Остап Вишня у творі “Думи мої, думи мої…”

“Потім освіта. Розірвана освіта (перший учитель Іван Максимович Мовчан,

старий дід – і він бив нас лінійкою по руках, а я б тепер, коли б мав

змогу знайти цю лінійку, я б її поцілував!”).

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ