UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТичина Павло - відомий укр. поет (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2286
Скачало863
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

 

Тичина Павло Григорович

 

(1891-1967)

 

поет, громадський та державний діяч

 

 

Народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту

Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської

області). Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за

родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько

майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Змалку

виявив хист до музики, малювання і віршування. В 1900—1907 рр. навчався

в Чернігівському духовному училищі (бурсі), в 1907—1913 — в

Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському

комерційному інституті, працював у газеті «Рада». На цей час припало

його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство

з найвідомішими його представниками. В 1913—1914 рр. — у редакції

ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в

Чернігівському статистичному бюро. У 1916—1917 рр. — помічник

хормейстера в українському театрі М.К.Садовського. 1920 року подорожував

із капелою К.Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси.

Того ж року організував хор (з 1921 р. — Капела-студія імені

М.Леонтовича), з яким виступав до 1923 року. З 1923 по 1934 рік —

співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої

1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт». 1926 року взяв

активну участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської

літератури) з М.Г.Хвильовим на чолі, куди увійшли й колишні члени

«Гарту».

 

З 1929 р. — дійсний член Академії наук Української РСР, у 1936—1939 рр.

і в 1940—1943 рр. очолює Інститут літератури АН УРСР. З 1947 р. —

член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. 1943—1948 рр. —

міністр освіти УРСР. З 1953 по 1959 рік — голова Верховної Ради УРСР,

заступник голови Ради Національностей ВР УРСР, член багатьох товариств,

комітетів, президій, кавалер орденів і медалей. Лауреат Державної премії

СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка (1962). 1967 року

отримав звання Герой Соціалістичної Праці.

 

Помер 16 вересня 1967 року в Києві.

 

Багаторічна експлуатація імені й авторитету митця тоталітарною системою

стала причиною його глибокого внутрішнього конфлікту із самим собою,

призвела до падіння його реноме як поета в очах співвітчизників і

світової громадськості. У сучасників виявилося неоднозначне ставлення до

його творчості, небажання вникати в її приховані підтексти і мотиви.

П.Г.Тичина гостро відчував трагізм свого становища в ролі гвинтика

тоталітарної ідеологічної машини (що засвідчено, зокрема, його власними

оцінками, аналізом його творчості, характером стосунків з іншим видатним

українським поетом — Євгеном Маланюком).

 

П.Г.Тичина починав як поет у 1906—1910 рр. з наївного наслідування

народних пісень та творів Т.Г.Шевченка. Перші друковані твори молодого

поета з’явилися 1912 р. Подією величезної ваги в новочасній українській

літературі став вихід у світ першої збірки віршів «Сонячні кларнети»

(1918), пройнятої сонячною вірою в життя, людину, в рідний знедолений

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ