UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиттєвий і творчий шлях Михайла Стельмаха (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2901
Скачало358
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

НА ТЕМУ: ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА

 

 

 

“Мене все життя ваблять і хвилюють зорі -

 

їхня довершена і завжди нова краса і

 

таємнича мінливість, і дивовижні розповіді

 

про них. Та й перші спогади мого дитинства

 

починаються з зірок.”

 

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі

Дяківцях Літинського району на Вінничині в незаможній родині. Його дід

Дем’ян був невільником пана Кочубея, котрий володів подільською землею.

Надзвичайно обдарований і працьовитий він здобув собі славу великого

умільця. Якось пан

 

замовив майстрові виготовити дві фігури апостолів – Петра й Павла.

Дем’ян вистругав з дерева двох могутніх молодих бороданів. Глянувши на

них, відразу можна було сказати, що їм приємно було тримати в руках не

тільки книгу, а й

 

ключі від раю. Фігури поставили перед входом до маєтку. Коли про це

довідали

 

ся люди, то приходили подивитися на святих. І відразу пізнавали в них

двох красивих дідів з рідного села. Тому й ходили туди не один раз, щоб

надивитись на них. Та пан не заплатив майстрові і тоді ображений Дем’ян

повантажив апостолів на віз, у власному обійсті порізав їх на дрова,

хоча й жаль було надзвичайно своєї праці. Так же старався – усю душу в

них вклав.

 

Дем’ян Стельмах втілював у собі найкращі риси українського народу:

мудрість, багатогранну обдарованість, винахідливість, працелюбність,

волелюбність, доброзичливість, щедрість, закоханість у красне слово і

пісню.

 

Дем’ян завжди з охотою підтримував інтерес онука до природи завжди

дбав, щоб у малого зростала шаноба до праці на землі, завжди

дотримувався даного слова. Онук слухав уважно і особливо радів, коли

дідусь викривляючи великі напатлані брови, обіцяв зробити малому

вітряка, на вершечку якого розправить крила й гордо підніме голову

молодий лебідь.

 

 

А що вже говорити про Миахйликову бабусю! Скільки її руки ділечка

переробили. Кревно уболівали за деревами в саду, розмовляла з ними

наодинці, як з близькими рідними; хлопчикові іноді здавалося, що

старенька молиться за кожну вишеньку, яблуню, грушу, сливу.

 

Батько письменника - Панас Дем’янович - в період

російсько-японської війни був нагороджений Георгієвським хрестом за

проявлений героїзм.

 

Спливе за водою більше ніж півстоліття; виступаючи в березні 1962

року в Одеському університеті, Михайло Панасович скаже:

 

“Я не соромлюсь а горджусь тим що в мене прості трудівники землі

виступають мислителями, бо той, хто щодня встає раніше сонця, працює під

сонцем, біля жита-пшениці і меду і нас годує своїм добрим хлібом, не

може не бути філософом. Зокрема таким філософом був в мій батько”.

 

Про мати свою Михайло Панасович не переставав повторювати, що все

 

Краще в нього – від неньки Трепетна любов до природи, до праці,

уважність, гостинність, щедрість. “Що їй думалось тоді, моїй сільській

босоногій Ярославні , перед людяністю, скромністю, і мудрістю якої я й

досі схиляю свою, вже посивілу, голову. Не наю, як би склалась моя доля,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ